Я з родини «живемо заради дитини». Обов’язково читати тим, хто думає, що дитині потрібна родина заради галочки.
Мені 32 роки, я заміжня, у мене двоє дітей: хлопчикові 9 років, дівчинці 8 місяців. З боку, якщо подивишся, зразкова сім’я, тільки ось я глибоко нещаслива. Є одне маленьке «АЛЕ», я з сім’ї «живемо заради дитини».
Прошу відразу, не треба мене аналізувати і давати поради, я сама вибрала цей шлях, я все зроблю, щоб навчиться любити і бути щасливою. Так, я заміжня, у мене двоє дітей, але я зовсім не вмію любити себе.
Я виросла з дефіцитом любові, якщо я відчуваю чиюсь мінімальну симпатію, я зубами чіпляюся за цю людину, бо мене не долюбили, мені не показали, як це любити. Чесно, я не знаю! Хоча мені 32, а я не знаю, як це, коли тебе люблять по замовчуванню, просто люблять за те, що ти є.
Моя історія проста. Спочатку моя мама жила з батьком, тому що я маленька була. Як так з маленькою дитиною розлучатися, «ось буде їй 18-ть» тоді подивимося. У мене ще є два старших брати, але чекали саме мого 18-річчя.
Не зрослося, не стерпіли, мама все-таки пішла. Пішла в нікуди, свого житла у неї не було. Спочатку жили у родичів, потім орендувала квартиру, а потім якось вибила кімнату 9 метрів квадратних в гуртожитку через знайомих.
Грошей завжди не вистачало, я цього, звичайно, не розуміла, але мама дуже старалася дати нам все, вона вперта. Були 90-ті, мама таки прорвалася, знайшла роботу, стала добре заробляти. Я їй безмірно за це вдячна, але, блін, мені ніхто не сказав і не показав, як це і що таке щаслива сім’я.
Я не вмію бути дружиною, мене не вчили, та й прикладів не було, на кого рівнятися. Мама постійно на роботі, я росла сама по собі, що хотіла те й робила. Мама ж відсутність свою заміняла подарунками.
Батькові було не до мене і досі йому все одно, але зараз не про нього.
Мама завжди намагалася все зробити так, щоб нам – її дітям – було комфортно. Але вона у нас не питала ні разу, а нам це треба? Ні не треба. Мій найщасливіший час, коли вдома була одна локшина, як зараз пам’ятаю, купили її мішок (50 кг.), більше нічого не могли купити, грошей не було, але вдома була мама.
Я росла, дорослішала, а секретів кохання так ніхто мені і не розповів. Чорт, я все життя живу з дефіцитом любові, знаєте, як це виглядає? Ніяк не виглядає, ніхто цього не бачить, це все всередині живе. До речі, з боку ніхто і не скаже, що мені погано і хочеться просто вбuтu себе, але діти мене рятують, я сильна, сама вилізу.
З боку ми щаслива сім’я! А всередині … Я хочу в той час, коли у мами грошей не було, але я була щаслива, що у мене була мама. Потім, коли вона стала добре заробляти, вона мені сказала: «Доню, це все заради тебе», а я їй скажу: «Так, я розумію!». Але краще б вона була поруч, але вже пізно.
Любі матусі, мені реально майже кожен день боляче фізично і морально. Просто якби мені мама сказала, що треба себе любити і поважати, зараз би все було по-іншому.
Я якось у неї запитала, чому ти своє особисте життя не влаштувала, а вона сказала, що заради мене, щоб я не образилася.
У підсумку, у нас два розбитих життя її і моє, тільки у мене бонус – моя дівчинка. Я дивлюся на своє життя і мені страшно. Відносини з чоловіком спочатку нічого не обіцяли хорошого, але він звернув на мене увагу, значить, треба за нього триматися і життя своє до його ніг покласти, адже я негарна, з позашлюбною дитиною, тепер взагалі нікому не потрібна.
Я просто хочу, щоб всі дівчата, які рятують сім’ю заради сім’ї цього не робили. Діти цього не оцінять. Я б хотіла, щоб моя мати побудувала своє життя, але вона не наважилася через мене, хоча я б її підтримала тільки. Мені все життя потрібен був батько, але його не було. Мами, даруйте своїм дітям приклад щасливих сімей.
Аліна 32 роки
Опубліковано 10 лютого 2019 року
