Учора вислухала купу негативу на свою адресу від однієї “враженої” моїм учинком матусі. Замість подякуваи, вона висловила мені стільки, що й рік не розгребу. А все тому, що я відмовилась погодувати її сина, коли він був у нас на гостині.
Я з тих матусь, що завжди нагодують усіх друзів дитини, коли ті приходять у гості. Я сама з села і там не було прийнято ділити дітей на “своїх” і чужих. Ми всі гуртом де грались, там і їли. І це було природно і не тільки в нас прийнято, тому коли до сина друзі заходять я їх обов’язково пригощу, нагодую. Ну а як, то ж діти!
Тішуся тому, що вони добавку просять. Значить, таки смачно готую.
Є у мого сина троє друзів найліпших. вони до нас і він до них часто на гостину бігають. Та й я з батьками їхніми у гарних відносинах. тому ніяких непорозумінь між нами немає.
Живемо ми усі в маленькому містечку. Діти наші зараз до школи ходять. У нас перші четверті класи лиш стаціонарно навчаються, а мій якраз у четвертому класі.
Так от. Увесь минулий тиждень син приходив додому не сам. До нас прибігали ледь не всі його хлопчаки однокласники. Ми сину на день народження подарували ігрову консоль, то вони там турніри цілі влаштовують.
Діти зі школи прийшли, десятеро. Ну раз я їх погодувала усіх, ну два рази. То борщ був, то бараболі наварила, то макарони які. Але цілий тиждень годувати таку кількість дітей, самі розумієте. Та й ще й у наш час і з нашими цінами.
Якби город свій був і картоплі повен погріб. то най би вже, а так усе з ринку, тож я зрозуміла, що просто не потягну.Того дня знову дітилашні набігло. Вони грали у кімнаті, а я готувала обід на кухні. Пізніше моя дитина зайшла на кухню і сказала, що зголодніла. Я наказала йому помити руки і сісти за стіл. А його однокласникам сказала, аби вони усі йшли додому обідати, адже час уже був такий, що й світло скоро вимкнеться.
А ввечері до мене приходить одна з матусь отих дітей невдоволена:
— Моя дитина, – говорить. – в сльозах прийшла. Як це так – дітей не погодувати. Що тарілки супу шкода налити. чи шматка хліба?
Я й отетеріла. Замість того, аби подякувати. що я годувала твою дитину, дозволла у своєму домі гратись увесь минулий тиждень, мені висловлюють невдоволення?
Я все їй пояснила, але пані мене не чула. У батьківському чаті, навіть почала щось з’ясовувати, але подруги мене захистили і інші батьки, чиї діти не поїли в мене того дня ніби як і підтримали мене, але якось ображено.
Тож мій син тепер добре затямив, що однокласники до нас більше ні ногою. Є троє “перевірених” друзів, от їм двері мого дому відчинені, а далі вибачте.
Хіба ж я не права?
Головна картинка ілюстративна pexels.
