З появою сина нам стало дуже непросто. Звичайно, хочеться приділити максимум уваги дитині, та не виходить. Справа в тому що ми ще перед вторгненням узяли квартиру в кредит під заставу батьківської, а тепер ще й з роботою негаразди почались. Ми розуміли, що потрібно робити все, аби швидше закрити це питання, батьки з обох сторін нам допомагали фінансово, а от сином нам погодилась допомагати бабуся чоловіка.
Я не заперечую, це неправильно, але на той момент була дуже складна фінансова ситуація. Та й бабуся чоловіка жінка не стара. У свої сімдесят бігала щоранку і виглядала краще від моєї мами. Тож нашого Богданчика, якому йшов лиш третій місяць, ми залишали на неї зі спокійною душею.
Спочатку все було нормально. Бабуся натішитись не могла правнуком. Моя робота була не надто далеко, тому я в обідню перерву прибігала до синочка, а заодно і пообідати. Увечері разом із чоловіком заходили до його бабусі, могли трішки посидіти з нею, відпочити, повечеряти, а потім забравши малого їхали додому.
Так минуло три місяці і я щиро вірила, що так воно і далі буде, але одного дня коли я прийшла в обідню перерву і за звичкою зазирнула в холодильник, аби подивитись що в нас сьогодні на обід, бабуся чоловіка мене спинила не надто привітним питанням:
— Ірино, ти мене звісно вибач, але що ти там шукаєш?
Я ще не туди.
— А де. – питаю, – обід? Я так зголодніла. Слона б із’їла.
— А ти його принеси і я його тобі приготую, бо як ти знаєш, обіди самі собою в холодильнику не з’являються. Правнука я ще прогодувати можу, а от вас, вибач.
Я зачинила дверцята холодильника і навіть апетит втратила. Чого чого, такого я не очікувала зовсім.
Я виросла у бабусі в селі. ніколи, ніколи вона у нас ні копієчки не просила, навіть, коли мама пропонувала, то вона не брала і могла ще й образитись. Моя бабуся годувала не тільки мене, а ще й купу друзів з якими я гралась на вулиці. А тут пожаліти котлети, шматка хліба і тарілки супу?
Вийшла я голодна і прикро вражена почутим. Хіба так можна? Вона ж знає наше непросте становище, чому моя бабуся ще й із собою нам у місто повну машину нагружала, а тут шматка хліба шкодують.
17,03,2023
Головна картинка ілюстративна.