Я заходила до кабінету із паперами необхідними і вже мала в голові купу планів, що мушу зробити опісля, бо справа та мені видавалась буденною і такою, що не займе багато часу. Та вже за пів години викликала доньку і сина, все мені ніяк не могло дійти те, що я чула. Інші діти, поділ на всіх? Та про що узагалі мені говорив той пан?

Я заходила до кабінету із паперами необхідними і вже мала в голові купу планів, що мушу зробити опісля, бо справа та мені видавалась буденною і такою, що не займе багато часу. Та вже за пів години викликала доньку і сина, все мені ніяк не могло дійти те, що я чула. Інші діти, поділ на всіх? Та про що узагалі мені говорив той пан?

Як на роду написано у мого Юрка, бо вже четверте покоління чоловіків покидає цей світ у віці 65 років. Я в те не вірила і смілась дзвінко, коли свекруха мені говорила, що і дід і прадід і батько мого чоловіка от так світ покинули, але перед самим ювілеєм попросила все ж Юрка з Канади повернутись, бо такий день ми мусили усі разом відсвяткувати.

На заробітки за океан подався мій чоловік ще коли діти школу скінчили. Ми гарну мали господарку, трудились біля землі, але й близько не бачили такого достатку, як Василько – брат мій.

Той за п’ять років роботи зумів не тільки дім-палац побудувати, але й сину квартиру у місті придбати. Правда, приїхати не міг, але вже краще так, ніж сидіти біля свиней і корів.

Поїхав і мій Юрко до брата мого, той обіцяв з роботою допомогти і з житлом. Стали вони разом працювати, ніби як і жили в одній квартирці.

От так 22 роки і минуло. Приїздив Юрко додому, але не частіше, як раз на рік. Наші діти вивчились. кожен створив сім’ю. підростали онуки.

Я з роботи звільнилась, і все більше домом займалась, бо хата ж у нас із Юрком стала і більшою і кращою, а до всього рук і рук потрібно.

Дітям батько придбав по квартирі, то ми собі жили завдяки Юрку і в достатку і у злагоді. Вже й я мала авто дороге і син з донькою їздили на машинах з салону, онуки у школах приватних навчались. Як все на купку, та кожен дбає, то й толк буде.

А це, саме перед ювілеєм Юрковим, покликала я його додому. Ну мало що? Я в забобони не вірю, але ж і батько і дід і прадід 66 рік народження не відзначили.

Чоловік приїхав на два місяці. Знаєте, хай і в розлуці ми усі ці роки жили, але на нас, на наші відносини сімейні, те не вплинуло, Юрко був мені чоловіком і дітям батьком. Онуки знали діда і любили, хай і бачили всього кілька разів.

Відзначили ми ювілей, ніби і радісні всі були, але ж тривожно кожному, мало що. Місяць вдома Юрко, пішов другий, вже й в Канаду почав речі складати, аж вийшов у погріб узяти що, а не йде і не йде.

Не стало мого Юрка. Залишилась я геть сама у великому своєму будинку. Відспівали, відбули дев’ятий і сороковий день, аж поїхала я з документами щодо спадку. Надумали ми одразу вже квартири на дітей переоформити, бо ж на Юрка обидві записані були, а я свій дім на себе, вже хай потім діти ділять.

Але вже у кабінеті коли папірці усі принесла, я раптом дізналась, що на спадок претендентів більше ніж троє.

— У вашого чоловіка ще двоє синів – підлітків. Тож майно будемо ділити між п’ятьма спадкоємцями.

Я так і сіла. Почала щось доводити, думала помилка, а той мені одне і те ж: “діти ще є”. А звідки, як у нас двоє і ті дорослі? Може що наплутали?

Вже й діти мої приїхали, стали ми розбиратись що і до чого, та краще б і не починали, бо життя моє полетіло шкереберть. таки мав мій чоловік у Канаді дружину і там підростали двоє хлопців. Набираю Василька – брата свого. Кажу йому:

— Знав? Чого мовчав?

А той так спокійно:

— Не моя справа. Тут скрізь і всюди так, чи ви наївні думаєте, що ми тут не люди, заробляємо і жити права не маємо? Чи на 25 років світ чоловіку зав’язала?

І знаєте, якщо я свого Юрка ще можу якось зрозуміти, чи виправдати, то все ніяк мені із голови вчинок брата не йде. Він же людина розумна, знав чим може все повернути, чого мовчав? Невже чоловіча солідарність важливіша від родинних стосунків?

А Юрко? Як можна було приїздити, дивитись в очі, приймати на гостині дітей і приховувати таку таємницю? Чим я таке заслужила, що зробила не так і коли?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page