fbpx

Я замовила гучне гуляння з усією родиною, щоб хоч на людях показати, який у мене ідеальний шлюб. Раптом мене покликала адміністраторка

Хто мені сказав, що він зміниться? Хто вселив в мене цю думку? Цю віру в силу кохання, яке здатне звернути гори?

Хто мене так обманув – я просто хочу знати!

Кому треба було мої тридцять років шлюбу, кому треба було забрати мою молодість, мою силу, моє здоров’я, мою віру в життя?

Ну як? Не обляпалися? Хоч смачно було? Дуже з цього приводу переживаю, бо хоч комусь має прийти до душі моє шлюбне життя.

І ось коротко про нього.

Одружилася, бо любила карі очі та чорні брови, метелики в животі пурхали та серденько стукало, коли бачила я свого Назара. Гарний, статний, а ще багатий – чом не мрія?

Мої батьки не були злиднями, але порівняно з Назаровими, то ми таки були набагато менш заможними.

Мама мене попереджала, що хлопець дуже розпещений, але я лиш говорила, що він мене любить і зі мною він веде себе зовсім не так як з іншими дівчатами.

Я знала, що Назар мав багато дівчат, він не раз кепкував над котроюсь, коли та заходила до приміщення, де він був, він хотів наголосити, що вона колись мала необачність з ним бути, а він це їй нагадував.

Його дуже веселило, коли дівчина гнівалася чи репетувала на нього.

Але я вірила, що вони просто були його недостойні, тому він до них так ставиться.

– Хотіли гуляти і кататися от і отримали, хай тепер знають, – говорив він мені, коли питала, чому він так себе веде.

Мене таке пояснення абсолютно влаштовувало, бо я ж не заради користі з ним. А тому, що кохаю його.

Ми одружилися і почали жити окремо від батьків, в подарованій квартирі.

Для мене той рік був найщасливішим за все моє життя, тоді я ще його цікавила, він прикидався, що любить або йому просто подобалася така гра в подружжя.

Але потім він все частіше і частіше не приходив додому ночувати взагалі, казав, що спав у батьків, бо не хотів мене пізно будити чи десь був далеко.

Потім від нього почало пахнути чужими парфумами.

І це після року спільного життя!

Я не знала, кому розказати про свої жалі, я не розуміла, чому це відбувається. Невже зі мною сталися якісь невідворотні зміни і я вже не двадцяти дворічна дівчина, а сива бабуся?

Я фарбувалася, стриглася, робила вії, губи, брови, наводила макіяж щодня. Про фігуру взагалі мовчу – дієти, тренування! Я намагалася стати ще кращою аби Назар вернувся до мене.

Не сталося.

Я виявила, що при надії і подумала, що це мій шанс зберегти родину.

Але для Назара був важливим лише факт того, що буде син і дідусь з бабусею подарують якийсь великий подарунок.

Для мене нічого не змінилося в плані догляду за собою, лиш додалося виснаження від догляду за дитиною.

– То найми няню. Чого ти мені тут хничеш?, – буркнув байдуже Назар.

Няня гуляла з сином під вікнами фітнес-залу, де я накачувала м’язи!

Зараз дивлюся на наші спільні фото і плачу, бо ми виглядали дуже щасливими, але насправді такими не були.

Потім друга дитина і все з початку – я намагалася вгадати, коли ж він мене помітить, адже подивився на мене – я з усіх сторін, мов картинка.

Ні.

Діти росли, але вони росли відстороненими і від мене, а тим більше від Назара, він взагалі жив своїм життям.

Моя любов його не змінила, як я не старалася.

Він був в родині, але…

На мій п’ятдесятирічний ювілей я замовила гучне гуляння з усією родиною, щоб хоч на людях показати, який у мене ідеальний шлюб. Раптом мене покликала адміністраторка, щоб щось вияснити і я вернулася за мить, глянула на гостей, глянула на дітей, на Назара! А в дзеркалі віддзеркалилася і я – яскравий макіяж, тісна сукня, пишна зачіска.

Колись дуже давно жаліла таких жінок!

Щось в мені бамкнуло, я не знаю, що. Але я чітко зрозуміла, що всі ці роки просто марнувала своє життя, щоб щось виправити. Справа в тому, що це я хотіла виправити, але не Назар! Його все влаштовувало!

Тільки я щораз робила одне і те саме – вдосконалювалася та прихорошувалася.

Я поїхала додому і зібрала свої речі, здзвонилася з подругою і поїхала за кордон. Будете сміятися, але мені ніхто не подзвонив з простим питанням: «Де ти?»

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page