Ми з моїм чоловіком почали зустрічатися у далекому двохтисячному році.
Його мама одразу мене прийняла, як рідну, дуже багато від неї дізналася про стосунки і не лише з чоловіком, а й із друзями.
Коли наші чоловіки йшли спати, ми довго сиділи і балакали на всі можливі теми.
У дві тисячі третьому році ми з чоловіком одружилися і стосунки стали ще теплішими.
Вже те, що я переїхала до неї після заміжжя, хоча чоловік тоді поїхав за розподілом в інше місто “вибивати” нам гуртожиток і я жила у них два місяці, говорить про те, що стосунки у нас були ідеальні.
І так, у мене є батьки (точніше зараз залишилася лише мама), але мама складна людина і я із задоволенням переїхала, примудрившись зробити так, що моя мама не образилася – я вийшла заміж, отже, вилетіла з гнізда.
Ми з моєю другою мамою ніколи не сварилися, разом готували і жодного разу у нас не виникало запитань, хто що робить, жодного разу вона мені не дорікнула нічим. Якщо я щось робила не так, то вона м’яко поправляла, все з жартами та ніжністю, як із донькою.
Після заміжжя я її ніяк не називала, тіткою Олею, як раніше начебто неправильно, Ольгою Михайлівною взагалі якось дивно… і на “Ви”.
В якийсь момент, вже через кілька років вона жартома сказала – ще раз скажеш мені “Ви”, я теж “викати” почну. І тут тільки до мене дійшло, що я давно хочу назвати її мамою.
Я запитала у своєї мами, чи не образиться вона, що я назву мамою свою свекруху і, що її я менше любити не стану, мама розплакалася і сказала, що не проти.
І наступного дня я назвала свекруху мамою, вона зраділа і ніби якось засвітилася (пізніше я і свекра почала називати татом).
Ми не були подругами, але вона завжди була моєю улюбленою мамою.
У 2016 року її не стало. І мені її дуже не вистачає.
Пишу і просто вмиваюся сльозами. Мамочко, спочивай з миром, ми тебе пам’ятаємо.
Ідеальна жінка, ідеальна мама та свекруха. Бажаю всім знайти таку!
Фото Олександри К.
