Я завше щиро раділа наближенню Різдвяних свят. Моє рідне місто сяяло мільярдом різнокольорових вогнів, вітрини магазинів прикрашали святкові інсталяції, а в повітрі витало відчуття дива і радості. Цього року усе так само, але геть не так, адже я далеко від дому.
Ще місяць тому я поїхала додому звідси з твердим переконанням, що з нас досить чужого хліба. Зізнаюсь, мріяла колись про “щасливе” життя за кордоном, але скуштувавши того щастя зрозуміла, що воно гірке і наповнене сльозами.
Ми лиш прибули, радо розібрали речі, діти розбіглись по друзям, я приймала на гостині кумів, як почули сигнал повітряної. Того дня уперше вимкнули світло і надовго.
Можливо, я й не права, але уже за два тижні ми з діточками повертались сюди. Там, удома ми залишили геть холодну квартиру у якій навіть чаю не мали на чому розігріти – усе на електриці. Діти не мали змоги під’єднатись до уроків, а я не могла увімкнути комп’ютер, аби працювати.
А тут – свято. Так дивно бачити усміхнених, щасливих людей, у великих торгівельних центрах. Святкова ілюмінація цьогоріч мені не в радість – адже десь там в рідній Україні моє місто геть темне. Уже третій день не можу додзвонитись до батьків, адже відсутній зв’язок.
Ні, я посміхаюсь. Натягую на обличчя щось подібне до посмішки тільки заради дітей. Для них, все це велика пригода. Велике чуже, не знайоме місто для них наповнене казкою Різдва, дива і свята.
Нас тут таких багато – з пластиковими посмішками і сумом в очах. Рятуємось лиш у гурті, у нашому волонтерському центрі. Кожна викладається на всі сто, навіть діти роблять усе від себе залежне задля омріяної, вимоленої і такої бажаної Перемоги.
Кажуть, що бажання потрібно загадувати не за новорічним – за Різдвяним столом. Минулого року я бажала подорожей і нових знайомств. Цьогоріч я точно знаю яке бажання об’єднає мільйони українців у якому б куточку планети вони не були.
І в нас буде свято. І в нас буде Різдво. Але уже геть інше, вимолене, вистраждане свято, Дай Боже, аби кожен зустрів його в мирній Україні, у колі своєї родини у своєму домі. І нехай діти співатимуть колядок і за вікном чується таке рідне і таке нині долеке:
«Христос ся рождає»
Лідія Р.
25,11,2022
Головна картинка ілюстративна.
