fbpx

Я завжди була татовою донечкою, мала з ним секрети і ми обоє не любили маму. А навіщо її любити, коли вона вічно нічим не вдоволена – то грошей нема, то я взуття порвала, вічно свариться, а далі хлюпає носом.

Ми з татом в такі моменти переглядалися і підморгували один одному.

Навіть, коли я виросла і почала вже більше розуміти маму, я все одно її любила менше, ніж тата. Але та подія дала мені подивитися на мою родину зовсім з іншого боку, особливо на батька.

Я якраз вчилася у випускному класі і мені не було діла до того, що мама вічно перепитує тата чи він знову поїде у відрядження, бо у неї там якісь справи на дачі.

– Коли ти нарешті будеш мати вільні вихідні, мені там полив треба зробити, шифер відірвався і треба залатати, а тебе вічно нема вдома!, – бурчала вона на кухні.

Батько мені підморгував і корчив гримаси, а я реготала і так само копіювала маму. Мені було вже звичним, що мама бурчить і економить, а тато сміється і завжди має гроші для мене.

– Бери, тільки мамі не кажи, купиш собі щось, – не раз казав він мені.

Ось такий у мене ідеальний тато! Всі в класі мені заздрили, що тато мій мало того, що класний, то ще й гарний.

І ось одного чудового дня я йшла собі по парку і їла морозиво, гроші на яке дав мені тато, усміхалася і уявляла його, як би він мене похвалив за мудро використані гроші, а от мама б сказала, що я знову їх тринькаю, а треба ж до вступу готуватися і репетитори не безкоштовні.

І ось так я собі міркую, як бачу свого тата з якоюсь жінкою. Я вже не маленька аби не здогадатися, що між ними. Як це так? Як тато міг таке з нами вчинити? І що далі? Він піде з цією жінкою, а нас покине? Сотні думок роїлися в моїй голові і я не знала, що робити, тому вирішила шмигнути подалі, щоб тато мене не побачив.

Вдома мама звично торохкотіла на кухні каструлями і тарілками, була невдоволена тим, що їй ніхто не допомагає і подяки за свої старання вона не отримає.

І ось тут я задумалася, що я не хочу з нею жити сам на сам. Ще тато якось розбавляв її вічно похмурий настрій, але я сама точно не справлюся. Плюс вона ще почне довго переживати чому тато пішов. Тому я мала влитися в нову татову родину, але як це йому сказати?

Вирішила, що як у нього буде чергова нарада в вихідний, то я вже знаю, де його можна знайти. і не прогадала.

В неділю тато знову поспішив на терміновий виклик, а я пішла за ним. Там в парку він палко пригортав ту жінку, а я вже тут як тут.

– Тату, я рада, що ти знайшов таку класну жінку, вона набагато красивіша за маму, але у нас тут одне питання не вирішене, – зразу взялася я до діла і мене не спинили їхні круглі очі, – Я тут подумала, що буду жити з вами. А що? я вже доросла, за мною не треба наглядати, яєчню собі посмажу і додому дорогу знайду. Ти тільки не кидай мене з мамою, бо ти ж її знаєш, я не винесу цього без тебе. То що скажете?

Жінка щось бурмотіла, що у неї мала квартира і вже є дитина, тому місця для мене не буде. Тато щось бубнів, що він поки не планує кидати маму, що я не правильно його зрозуміла.

– Ні, ви подумайте, – сказала я, – я вас не спішу, я вас просто до відома поставила.

Не знаю, що там між ними було, але скоро тато перестав працювати понаднормово і поїхав з мамою на дачу, там зробив їй поливалку і, коли їв огірки, то хвалився, що це через його золоті руки, вони так уродили. Мама усміхалася щасливо, що нагодувала свого коханого чоловіка, а я тільки через роки змогла оцінити її старання, коли сама стала дружиною. Тепер я вже більше люблю її і міцно-міцно обіймаю та стараюся зробити якусь приємність, хоч якось спокутувати те, якою байдужою донькою я була.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page