Я здивувалась побачивши сваху на порозі квартири моєї доньки. Жила вона далеко, та й донька поки не казала, що її будуть виписувати. Та виявилось та приїхала не на онучку свою поглянути, а з сином серйозно поговорити.

Я здивувалась побачивши сваху на порозі квартири моєї доньки. Жила вона далеко, та й донька поки не казала, що її будуть виписувати. Та виявилось та приїхала не на онучку свою поглянути, а з сином серйозно поговорити.

Мене вона ніби й не помічала в кімнаті. Зверталась до Максима так, ніби перед нею хлопчик шести років. Я все чекала, коли то вона вийме хустинку носову і уде йому носика втирати.

— Свахо, що ви таке кажете? – аж підстрибнула я коли почула про що в них мова між собою.

— Як є так і кажу. Вас питати не буду, бо то діло не ваше. Я з сином розмовляю.

Моя донечка Рита завжди була емоційною і чутливою дівчиною. Їй було лише 19, коли вона повідомила мені, що закохалася й хоче вийти заміж.

Я спочатку думала, що це юнацьке захоплення, яке швидко мине, але вона була непохитною. Максим гарно за нею упадав зробив пропозицію мрії, з квітами музиками і повітряною кулею. Тож мене Рита не чула.

Я не була в захваті від ідеї одруження. Ну що вона знала про життя, про сімейні труднощі? Я намагалася переконати її почекати, пожити для себе, закінчити навчання. Але Рита була непохитною. Вона навіть заявила:

— Мам, ти просто не розумієш. Ми любимо одне одного, і це найважливіше.

Що я могла зробити? Їй було 19, вона була повнолітньою, і забороняти я не могла. Вони одружилися.

Спочатку їхнє подружнє життя здавалося щасливим. Максим показував себе добрим хлопцем: усміхненим, турботливим, завжди намагався допомогти Риті. Вони орендували невеличку квартиру, і, хоч було важко, донька завжди казала, що вони справляються.

Через рік Рита подзвонила мені й сказала, що при надії. Я зраділа, але все одно не розуміла, чому то вони так поспішили. У них і так не було достатньо грошей, а тут ще малюк, декрет Рити.

Максим спочатку теж зрадів. Він обіймав Риту, казав, що вони впораються, і що він зробить усе, аби забезпечити її й майбутнього малюка.

Але чим ближче наближався час появи онучки моєї, тим частіше я помічала якусь таку відстороненість зятя. Він почав затримуватися на роботі, став нервовим і дратівливим.

Одного разу, коли я прийшла в гості, Рита сказала, що Максим почав скаржитися на втому і просив “дати йому трохи простору”. Мене це насторожило, але я промовчала, щоб не псувати їхні стосунки.

А коли Рита подарувала життя чудовій дівчинці, і я була на сьомому небі від щастя. Максим теж прийшов подивитися на доньку, але його реакція була дивною. Замість радості він виглядав більше наляканим і схвильованим. Мене це ще більше насторожило.

І тут у квартиру Рити й Максима приїхала його мати. Вона заявила, що хоче поговорити з сином. Я була свідком цієї розмови і чесно кажучи просто не розуміла ту жінку:

— Якщо ти не готовий до всього цього — до батьківства, до нових обов’язків — то повертайся додому. У нашому домі ти завжди очікуваний, і я допоможу тобі з усім.

Коли Рита повернулася додому з немовлям, Максим усе ще був там. Але вже через тиждень він почав поводитися дивно. Він постійно виходив із дому, казав, що йому потрібно “подумати”. А потім одного вечора сказав Риті, що не готовий до батьківства.

— Мама каже, що я можу пожити у неї. Там мені буде легше і спокійніше. Мені потрібен простір. Усе це: ти, дитина. Я цього не хотів. Ти сама.

Я приїхала вже за годину по тому. Рита обіймала свою донечку і голосила. Я подзвонила Максиму, але він не відповів. Потім я подзвонила свасі:

— Як ви могли? — спитала я. — Як ви могли підтримати його в цьому рішенні?

— Наталіє, не треба звинувачувати мене, — відповіла вона холодно. — Мій син був не готовий до такого життя. Він молодий, йому важко. Він прийняв правильне рішення. Не турбуйте нас більше.

Нині онучці три роки. Риточка так і винаймає ту ж квартиру, працює, ми разом опікуємось нашою Ангелінкою. У Рити вже є кавалер, поки нічого серйозного, але все ж.

І от, на порозі Ритиної квартири стоїть Максим із квітами:

— Рито, пробач, я злякався, повівся не гідно, розгубився. Я кохаю тебе, ти -єдина жнка у моєму житті. Дозволь мені повернутись, дозволь стати батьком нашій Ангелінці.

І знаєте що? Моя Рита думає. Тобто не виставила одразу ж, а думає. Бачте, вона багато читала про такі випадки і дечкі чоловіки справді спершу можуть мати от таку реакцію на появу дитини.

От поясніть мені, про що ще думати? та я б квіти у вікно, а його у ліфт, навіть говорити не стала б. Оце думаю поставити умову: або Максим, або я.

раз той чоловік уже зіпсував життя моїй доні, більше не дозволю. ну хіба я не права?

Головна картинка ілюстративна.