fbpx
Історії з життя
Я знав, що у дружини є любов на стороні, але вирішив змовчати і пробачити заради збереження родини. А вчора вона повідомила мені радісну новину: ми станемо батьками. Я б і радів, але, як дізнатись хто ж татусь?

Я вже довгий час знаю про те, що у моєї дружини з’явився залицяльник. Дізнався про це випадково: побачив, як вони разом гуляли в парку, обіймались. Вони мене тоді не помітили, і я теж нічого не сказав дружині. Я думаю, що кожен має право на помилку. Злитися на дружину довго я не можу, адже люблю її. Тому просто понадіявся, що це тимчасове захоплення.

Мені простіше трохи потерпіти, ніж почати стосунки з’ясовувати. Ще я не знав, до чого може призвести подібні висловлювання з мого боку. Якщо дружина вирішить піти від мене, я не уявляю, що буду робити далі. За той час, який ми разом, я жодного разу навіть не задумався про те, щоб зрадити їй. І почуття мої до неї не згасли, як це часто буває у інших пар. Не розумію, як дружина могла так вчинити зі мною. Адже вона теж завжди говорила мені, що не розуміє тих, хто зраджує і шукає любов на стороні.

Раніше я думав, що дружина завжди була і буде вірна мені. Але зараз розумію, як сильно я в ній помилявся. Але все ж, незважаючи на явну зраду дружини, я готовий пробачити її. Любов до дружини настільки сильна, що навіть зраду я простив би. Вирішив нічого не говорити, а почекати поки цей потяг пройде. Я впевнений – це ненадовго. Швидше за все, цей чоловік чимось зацікавив її і це тільки невелике непорозуміння.

Вчора дружина повідомила мені новину, почувши яку, я ледь на ногах втримався. Вона сказала мені, що при надії. Ця новина мене тільки потішила б, якби не той факт, що у дружини є чоловік, крім мене.

Дітей я люблю і про те, щоб своїх вже почав замислюватися. Природно, дружина сказала, що дитина від мене. Але чи так це? Я хочу дітей, але виховувати чужого малюка не зможу. Не хочу, щоб дитина потерпала через те, що я буду його недолюблювати.

Якщо до того, як дізнався про її стан, я був упевнений, що прощу дружину і залишуся з нею, то зараз засумнівався в цьому. Адже батьком можу бути і не я. Є звичайно шанс, що все ж дитина моя. Але на все 100 впевнений я в цьому бути не можу. Не уявляю, що мені робити. А дружині тепер і сказати нічого не можна – вона ж при надії. Навіть не знаю, як з нею поговорити.

Але залишити все як є я теж не можу. Думаю, потрібно якось розібратися в усьому цьому. У мене ще є думка спробувати зустрітися з залицяльником дружини і поспілкуватися з ним. Хоча я переживаю, як-би цією розмовою тільки гірше не зробити.

Краще поговорити про все з дружиною або може спробувати зустрінеться з її залицяльником? Як можна дізнатися, чия це дитина?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page