Євген випадково потрапив у цей бізнес. Взагалі, це була ідея його друга Арсенія, який підняв на цьому багато грошей. Самому Жені ця діяльність ніколи не подобалася, хоча Арсен активно закликав його приєднатися до нього.
— Ну скільки ти там у своєму театрі заробляєш? Копійки! А в мене гроші лопатою гребтимеш.
З Арсенієм вони навчалися на одному курсі у театральному. Той не був обділений акторським талантом, але значно більше він був обдарований здібностями ділка. І вже на третьому курсі організував невелику фірму, яка надавала такі дивні послуги, як наречений напрокат, батько напрокат ну і таке інше. Арсеній цю ідею поцупив з якогось голлівудського фільму, і варто сказати, що в нього непогано виходило. Він працював переважно один, бо не хотів сильно світитися, іноді брав собі одного-двох помічників. Щоб уникати незручних ситуацій, працював виключно в сусідніх містах, щоб ненароком у черзі в супермаркеті якась дитина не кинулася до нього з вигуками «татку».
І тут у Арсенія почалися негаразди. По-перше, його основний партнер раптово вийшов з гри, одружившись з однією із клієнток, для якої грав успішного нареченого на сімейному святі. Так би мовити, загрався. По-друге, у самого Арсенія народилася трійня. Не більше не менше, троє красивих дівчаток, якими він надзвичайно пишався. Але поява в домі трьох немовлят сильно знизила його працездатність.
А на Женю одна за одною впали проблеми. Мати затопила сусідів, і ті через суд домоглися виплати такої компенсації, що йому довелося оформляти позику. Молодша сестра, у якої були серйозні проблеми зі здоров’ям, потребувала занять з дуже дорогим інструктором, спеціальним ліжком, репетиторами вдома. Загалом, з грошима стало туго, і він погодився іноді заміняти Арсенія, наголошуючи, що це все тимчасово. Так він і став батьком напрокат.
Тато напрокат був потрібен у різних випадках. На виписці з пологового будинку, щоб було не так прикро, це найпростіший варіант. Були й постійні клієнтки, коли треба було супроводжувати їх з дитиною на свято, їм було важливо похвалитися перед іншими, що у них все гаразд. Ця робота теж була нескладною, діти знали, що це не рідний тато, а дядько Женя, щоправда, дехто з гордістю казав одноліткам, що це його тато, але це нічого, дітям теж важливо виглядати «нормальними».
Але цього разу замовлення було зовсім інше – потрібно було прикинутися справжнім батьком дитини. Женя спочатку навідріз відмовився, але Арсен почав його вмовляти:
— Ти зрозумій, там особлива ситуація. У хлопчика немає батька, а мама не придумала нічого кращого, як обманути його, що тато виконує таємне завдання на підводному човні, тому не може до нього приїхати. І ось цей хлопчик написав у листі Миколаю: «Хочу, щоб тато приїхав хоча б на один день!» Зрозуміло, замість тата він знайшов під ялинкою набір Лего та трансформера, однак щовечора він сідає біля вікна і чекає. Каже, що Миколай не міг його підвести.
Євгенові стало шкода хлопчика, але він все одно не міг на таке погодитися.
І тут у сестри вийшов з ладу візок. Вона і так з нього вже виросла, треба було придбати новий, зручніший. А де взяти на це гроші? І Євген здався. Отримав техзавдання: привезти в подарунок пожежну машину, повести дитину в парк та покататися з гірок.
На вихідних він сів у свою стареньку машину і поїхав до сусіднього міста за вказаною адресою. Актор він був непоганий, але таку роль йому довелося грати вперше.
Все сталося не одразу.
По-перше, ця жінка мала таке зворушливе, наївне обличчя, неначе він її рятівник, Жені було так незручно. Вона метушилася, напувала його чаєм, дуже соромилась. Та він, чомусь, і сам соромився. Йому здавалося, що вона така гарна, добра, а він чомусь її обманює, хоча вона сама сплатила його послуги. Це якась нісенітниця. А по-друге, хлопчик. Насупився і не хотів ні з ким розмовляти. Він же ж наче сам хотів побачити батька, хіба ні? То чому ж зараз такий похмурий? Дивиться на нього з побоюванням, навіть не взяв у руки подарунок. Бідолашна мати метушиться, а йому хоч би хни.
Але у парк пішов. Замість гірок сів на засніжену лавку і спитав:
— А який у тебе човен?
Євген розгубився — так детально він це питання не вивчав.
— Та звичайний такий. Підводний. Дуже великий.
І Євген широко розвів руками.
– А модель яка?
Тут він зрозумів, що влучив.
— А ти які знаєш?
І хлопчик почав перераховувати. Ну так, він якраз добре підготувався.
Закінчивши перераховувати, він раптом сказав:
— Я знаю, що ти не мій тато.
— Та ти що? Звісно, твій!
Хлопчик зітхнув.
– Мені бабуся вже давно все про нього сказала. І навіть показала. Він покинув мою маму, а мене не хоче знати. У нього інша сім’я, краща, ніж наша.
Такого Женя не очікував. І що тепер робити?
Він глянув у серйозні дитячі очі. І раптом у його душі так защеміло.
— Гаразд, — сказав він. — Ти мене розкусив. Та тільки ваша сім’я — анітрохи не гірша за ту з якою зараз живе твій батько. А я так гадаю, що навіть краща. І якби я вибирав, чиїм татом бути, то вибрав би бути твоїм.
— Назавжди? – тихенько спитав хлопчик.
— Назавжди, — пообіцяв Женя, намагаючись вгамувати тремтячий голос. — Давай домовимося — не засмучуватимемо маму, вона хотіла, як краще. Нехай це буде нашою маленькою таємницею. І знаєш що? Давай будемо з тобою дружити, гаразд? Я гулятиму з тобою у вихідні, наче я твій тато, а ти – мій син. А зараз – пішли кататися.
Дорогою додому хлопчик запитав:
— А ким ти насправді працюєш?
— Актором, — відповів Женя. — Я якось візьму тебе з собою на роботу.
Євген не взяв гроші за це замовлення і сказав Арсенію, що він більше на нього не працюватиме. На отримані від продажу автомобіля гроші купив сестрі інвалідний візок. У вільні від роботи дні він їздив автобусом до сусіднього міста і гуляв з хлопчиком. А потім – і з його мамою. Мине два роки, перш ніж він офіційно стане його батьком. Назавжди!
Olеna Dіdіk. Фото ілюстративне.
