Ми разом кілька років. Ми зійшлися після того, як він овдовів, і я стала вдовою. Ми були щасливі разом, але отримали купу негативу. Ні його, ні мої діти не прийняли наші стосунки. І ніхто з них на наше весілля не прийшов.
Мій новий шлюб відкрив мені очі на життя із чоловіком. З коханою людиною. Я прокидаюся з усмішкою, живу легко, засинаю в обіймах.
Теплота, ніжність, увага, повага, тонкість та чутливість. Тепер у мене є все, чого була позбавлена раніше. Мій чоловік – дивовижний. І я можу всьому світу крикнути:
– Я люблю тебе.
Не роблю цього просто тому, що мені майже 60 років, соромлюся. Йому шепочу ночами. Наше дивовижне спокійне та щасливе життя затьмарює лише те, що діти з обох боків категорично не хочуть спілкуватися з нами. Ми позбавлені спілкування з онуками, до нас ніхто з них не приїжджає в гості, дочка навіть якось сказала, що я не найкращий приклад для наслідування для онуків.
Чомусь дуже ображений на мене й син.
Я вийшла заміж за три роки після того як не стало його тата. Син вважає, що так швидко не оговтуються і я напевне уже зустрічалась зі своїм другим чоловіком при житті його батька.
Це не правда. Нас звели мій чоловік і його дружина. Звучить дивно, але це так. Вони спочивають поруч і ми часто бачились. Тяжкість втрати, взаємна підтримка, розмови по душам у місці де особливо розумієш, як швидко минає життя, звели нас.
Я зневірилася щось пояснити дітям. Вони не чують і не хочуть нічого знати. А мені шкода, що зараз, коли нам так добре, так затишно, я могла б спілкуватися з онуками зовсім не так, як засмикана, втомлена, завше чимось зайнята і чимось розчарована бабуся. Чоловік мій лежав майже 10 років. Догляд за ним вимотав усі моральні сили. Нічого позитивного онуки від мене за цей час так і не побачили. І мені дуже шкода, адже вони ще не знають мене оновленою, такою, якою я є насправді.
Те саме сталося і з моїм новим чоловіком. Його дочка відмовилася від нього, вона вважає, що її мама не заслуговує такого ставлення навіть після того, як її не стало. Марно щось доводити або пояснювати.
Нині ми по-справжньому живемо. Відпочиваємо поруч один з одним, насолоджуємось нашим часом бути разом.
Одне засмучує. Ми з чоловіком сумуємо за всіма нашими дітьми, але як повернути довіру та розуміння всієї нашої родини – не знаємо. Не розуміємо.
16,11,2022
Головна картина ілюстративна pexels.
