fbpx

Я, звичайно дар мови втратила від почутого. Ніколи не подумала б про Василя такого. Завжди такий ввічливий. І привітається і про самопочуття розпитає

У моєї подруги Алли Семенівни брат старший Василь недавно овдовів. І ось сиділи ми якось на лаві біля будинку і розговорилися. Нічого не додаю. Все зі слів Алли Семенівни розповім. Я, звичайно дар мови втратила від почутого. Ніколи не подумала б про Василя такого. Завжди такий ввічливий. І привітається і про самопочуття розпитає.

Чоловік мій із ним по молодості дружив. Так і допоможе і все, коли треба. І грішми і ділом. Я думала, яка сім’я… Усім би приклад із них брати. А виявилося он, як воно…

Антонину свою не шанував. Все життя їй зіпсував. А усі думали, який сім’янин, все в хату. Не п’є, не має звичок нехороших а насправді такого чоловіка і ворогу не забажаєш.

Це Тоні подітися нікуди було, після дитбудинку заміж за Василя вийшла. Потім, звісно, ​​пожаліла сто разів. Але діти один за одним пішли. А з рідні нікого йти в нікуди лячно було.

Хоча треба було. І дітей би сама підняла і жила собі спокійно на своє задоволення, дивишся ще й щастя своє жіноче знайшла б. Так і прожила заради дітей. На людях увесь час з усмішкою, всі й думали, що все в них добре і навіть заздрили. А вдома слова доброго від Василя за все життя не почула.

Щастя виявляється, і не бачила. Ось вона й працювала багато, навіть після пенсії залишилася ще попрацювати. Додому не хотіла йти, от і не витримала.

А Василь сидить удома і видивляється де що не так. Не дай Боже порошинку яку помітить, чи жінка з роботи прийде нахвилину пізніше. Ото концерт влаштує. Могла вона і на горищі потім спати. Тільки жінка не виносила все це за поріг будинку. От і думали всі, що як сир у маслі вона катається. Це зараз Алла нам розповіла.

І діти після того, як матері не стало, не хочуть навіть відвідувати батька. Вважають, що саме через нього мама так рано пішла у засвіти. Дітей у них двоє, Аліса та Сашка.

Аліса заміжня своїх дітей двоє вже, з чоловіком живуть у свекрухи. І то від свекрухи до батька не хоче переходити. Хоч і будинок у Василя великий.

Сашка з дружиною та дитиною на орендованій квартирі живе. Але каже, краще ще втридорога за квартиру платитиме, але до батька ні ногою. Нехай сидить у своєму будинку зі своїм багатством нажитим.

Може навіть комусь, цей будинок відписати їм від нього нічого не треба. Мама завжди намагалася догодити батькові і все життя в неугодних проходила. Ні шани, ні тепла від нього не бачила. Не потрібен їм цей будинок, де стільки сліз вилилось.

Алла Семенівна обурюється: як так? Все-таки батько він їм. Нехай і не найкращий, як виявилося. Але діти мають на старість років за батьками доглядати. А Аліса з Сашком кажуть, що нічого йому не винні. Мати своїм здоров’ям та життям усі борги йому вже віддала.

А вони навіть думати про батька не хочуть Я запропонувала Аллі самій за братом доглядати. І будинок потім їй дістанеться. У неї своїх троє. Зайвим не буде.

— Ні! Ти що? Знаю я його. І близько не підійду. Діти не хочуть, хоча повинні незважаючи ні на що. А мені, навіщо все це треба? Я лиш сестра, нічим не зобов’язана.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page