fbpx
Історії з життя
Як адвокат ніяк не можу звикнути до емоційності і нелогічності сторін в шлюборозлучних процесах. Днями засідання. Дзвонить дружина (поки ще) клієнта (ми давно знайомі)

– Ти все ще захищаєш цього, не хочу навіть по імені називати?

– Олено, це не кримінальна справа, я не захищаю, допоміг йому скласти позов. Він від тебе нічого не хоче крім розлучення. Це найпростіша справа, напиши що визнаєш позов і розлучать за одне засідання.

– Ні, я прийду з купою свідків, фото-відео доказами, покажу всім, який він був і все про що дізналася!

– Ти жити з ним хочеш? Проти розлучення? Будеш просити відмовити в позові?

– Як я можу жити з таким?

– Значить ти визнаєш позов! Навіщо стільки рухів в найпростішій справі?

– Ну ти ж його захищаєш. значить я теж знайду найкращого адвоката, і ми вас зробимо…

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook