fbpx

Як би там не було, але всі ці роки вони квартиру орендували. Самі платили за все, я не допомагала їм. Якось у розмові у сина прохопилось, що за двокімнатну він майже чотирнадцять тисяч віддає. Якщо чесно я отетеріла. То за ці роки вони могли вже й кредит за квартиру виплатити. Запитала, чому вони досі своє житло не придбали, а син пояснив, що вони ніяк на перший внесок не зберуть Тоді я запропонувала йому, придбати для них квартиру, а син із дружиною гроші мені повертатимуть поступово. Син мій дуже зрадів і одразу ж погодився, чого не скажеш про невістку

Я все своє життя присвятила роботі. Причому працювала я на дуже хорошій посаді понад двадцять років. Я, навіть у декрет у свій час не пішла. Як вийшла на роботу студенткою, так і працювала увесь цей час на одній і тій же фірмі.

Якщо ж із кар’єрою усе було добре, то із сімейним життям зовсім не щастило. Рідний батько мого сина Павла відмовився від нього і покинув мене, коли син на світ з’явився. І ось тому всю любов і турботу свою я дарувала своїй дитині. Я робила усе від мене залежне, аби дати синові все найкраще: іграшки, гуртки, додаткові заняття з уроків та англійської.

Потім підготувала його до складання іспитів до університету. Вступив і почав вчитися. Там він і познайомився з Олею. Та дівчина була з сусіднього міста і наскільки я зрозуміла тоді, із не повної родини.

Потім вони надумали одружитися. Мені вибір сина не подобався категорично і я цього особливо сенсу приховувати не бачила. Але й Оля виявилась не з простих і скромних – відразу заявила, що Павлу вирішувати з ким він жити і особисто їй, як майбутній невістці, схвалення свекрухи не потрібне абсолютно.

З невісткою я відтоді і не спілкувалась якось. Ну вітались при зустрічі. але на тому все. Я все ж вірила, що син прозріє і довго вони разом не проживуть. Вирішила зачекати кілька років. Але молоді прожили п’ять років шість і бачу, що син мій уж повністю під її вплив пішов. Зрозуміла, що так просто невістка сина мого не втратить.

Як би там не було, але всі ці роки вони квартиру орендували. Самі платили за все, я не допомагала їм. Якось у розмові у сина прохопилось, що за двокімнатну він майже чотирнадцять тисяч віддає. Якщо чесно я отетеріла. То за ці роки вони могли вже й кредит за квартиру виплатити. Запитала, чому вони досі своє житло не придбали, а син пояснив, що вони ніяк на перший внесок не зберуть.

Тоді я запропонувала йому, придбати для них квартиру, а син із дружиною гроші мені повертатимуть поступово. Син мій дуже зрадів і одразу ж погодився, чого не скажеш про невістку. При підборі житла Оля стала багато вередувати. То їй далеко до центру добиратись, то квартира не затишна. Ледь ми підібрали те, що припало їй до душі.

Звісно, ту квартиру я оформила на себе, адже це я її придбала. Проте невістка раптом відмовилась там жити. Бачте, вона не збирається переступати порогу “мого” дому. Говорить, що якщо вони повинні будуть повернути мені вартість тієї квартири, то і документально все повинно бути правильним.

Я засміялась і сказала, що все, що належить мені належатиме їм з рештою, так що нема чого вередувати, проте вона на своєму стоїть.

Уже пів року ніяк не можемо дійти згоди. Я стою на своєму і невістка не поступається. Син мій нещодавно роботу втратив і молоді переїхали у гуртожиток якийсь жити, але не в ту квартиру.

Мені дуже шкода свого сина і я розгубилась. ніби і знаю, що права і квартирами просто так не розкидаються. Я запропонувала, не хочуть, то хай собі як знають.

Але я ж мама! Мій синочок єдиний живе у гуртожитку користується спільною вбиральнею і кухнею. Може все ж поступитись невістці? Переоформити все на сина?

06,02,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page