Мені 27 років і я мама двох дітей – дівчинки і хлопчика. У декреті я вже 5 років і весь цей час єдиним годувальником у родині є чоловік. Живемо ми в невеликому місті, з маленькими зарплатами, де проблематично знайти підробіток або більш високооплачуване робоче місце. Хоча чоловік приносить всю зарплату в дім, для родини цих грошей завжди виявляється мало.
Я багато років не купувала собі красиві речі, не кажучи вже про похід у ресторан або поїздці у відпустку. Для мене купити косметику по акції – це вже велика удача. Чоловік працює з одним вихідним в тиждень і постійно ходить втомлений і знервований. З дітьми не допомагає взагалі – може тільки нагарчати, якщо вони сильно шумлять. Все, що виходить заощадити і відкласти, рано чи пізно витрачається на іграшки для дітей, медикаменти, або нові речі для них. Я намагалася якийсь час працювати на дому – закінчила курси з макіяжу і зачісок, але діти завжди заважали приймати клієнтів, і мені довелося це кинути.
Найприкріше в цій ситуації – що мама знає про те, яке у нас важке матеріальне становище і повністю це ігнорує. Все, що внуки від неї бачать – це подарунки-дрібнички і солодощі до чаю. Вона тільки кілька разів допомагала нам – оплатила коляску, після появи другої, і допомогла зробити простенький ремонт в квартирі. Єдина реакція мами на всі мої скарги: «Ти знала на що йшла. Мені, свого часу, теж було важко тягнути трьох дітей». Вона вважає мене ледаркою. Каже, що я весь час відпочиваю, що при бажанні я могла б віддати дітей в садок (хоча молодшій всього півтора року і вона часто нездужає). Докоряє мені у виборі чоловіка – мовляв, у нього навіть вищої освіти немає, і я знала, що він безперспективний роботяга, який багато не заробить. Крім цього, часто просила подумати, чи дійсно нам потрібна друга дитина. Вмовляла зупинитися на одній і повернутися до роботи.
Я розумію, що частка правди в її словах є – у нас дійсно завжди було не дуже хороше фінансове становище, але ж люди і в гірших ситуаціях ростять дітей. Моя мама витрачає всі свої гроші на відпустки, покупки, відпочинок, а іноді навіть на косметичні процедури. З іншими онуками ситуація така ж – вони від неї отримують тільки якісь іграшки і квитки на розваги, але мої брати більш забезпечені і їх сім’ї в допомозі не потребують.
Я не розумію, як можна не допомагати своїй рідній дочці, яка знаходиться у важкій ситуації, і як можна в її віці так бездумно спускати великі суми на дрібниці … Невже вона не розуміє, що коли у неї почнуться проблеми зі здоров’ям в старості, брати і їхні дружини навряд чи стануть сидіти з нею і допомагати мамі доведеться саме мені?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
