Отож, чоловік витягнув золотий білет, на нього звернула увагу бальзаківського віку керівниця, а він і побіг до неї, бо вдома дружина невдоволена, діти і клопоти та питання про гроші.
А так одним махом він своє життя змінить на краще, ніби чарівним помахом. Виявляється, не тільки ми мріємо про чарівну фею, яка здійснює бажання.
Мені б потішитися чоловіковому щастю, порадіти за таку успішну жінку, яка його робить щасливим. Але от про що я думаю.
Я думаю про освіту, якої я справді не маю. Так вже сталося, що закохалися ми з Павлом так сильно, що на другому курсі училища я вже чекала дитину. Павло так зрадів, казав, що ми тепер одружимося і будемо довіку разом. Він дуже мене любив і хотів аби я була лише з ним.
Коли ж на світ з’явилася донечка, то Павло сказав, що він дуже хоче сина і через рік у нас вже була друга дитина, але все ще донечка. Про освіту я забула, бо діти не давали спокою, а батьки не завжди нам допомагали.
Павло заробляв мало, а я надто сильно його любила аби сказати, що нам не вистачає, вирішила, що краще я буду більше старатися. Годинами гуляла з дітьми від магазину до магазину в пошуках акцій на продукти, на одяг і на все на світі. Казала собі, що я дуже молодець, адже й діти на свіжому повітрі і сімейний бюджет зекономлено.
Я годинами сиділа на кухні, готуючи зі звичних продуктів шедеври аби чоловік смачно їв. І так і було, Павло в захваті від моїх супів, котлет і тушкованої риби.
Так само я дуже старанна щодо одягу, я можу вивести будь-яку пляму і то так, щоб при цьому річ не розлізлася. Я доглядаю за взуттям так, що воно носиться роки і виглядає, як нове.
Я роблю зі старих речей гарні покривала, плету килимки, накидки, в’яжу і плету, аби наша проста квартира була затишним місцем для всіх.
У мене стільки справ, що у мене нема часу на книги, у мене нема часу подумати над прочитаним, обговорити і поділитися думкою з чоловіком, бо мені надто багато треба доробити, щоб прикрити його маленьку зарплату.
І ось цей чоловік каже, що я приземлена і погано виглядаю, тому він не може бути з жінкою, яка весь день в серіалах.
Я справді дивлюся серіали, але лише тоді, коли мої руки чимось зайняті, а вони зайняті завжди. І вони йдуть у мене фоном, щоб не відволікатися від готування, шиття чи прасування.
Я ввесь цей час думала, що чоловік таки помітить, що ми – команда і подякує мені за те, що я його всі ці роки підтримувала, а не сварилася через нестачу грошей, нових речей, уваги, тепла. Як можна не помітити всього, що я робила і роблю для сім’ї? Як може відкритися рот сказати, що та жінка краща за мене, бо вона прочитала нову книжку за пів дня, а я тобі зекономила не одну тисячу і твій час, а ти мені таке кажеш? Чому так є?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
