Та скажуть мені, як то лишити жінці квартиру, на яку ти стільки років працював по закордонах? Перепрошую, але та Мар’яна його сама покинула, поки він там працював, вона собі тут прекрасно влаштувалася, бо з одного тягла гроші, а іншого на них частувала.
– То такій жінці ти лишаєш квартиру, дитино, спам’ятайся!, – просила я його, – Хай йде жити то нового чоловіка. а то ти їм он який подарунок робиш!
– Мамо, там моя дитина і я квартиру даю їй, я доньку люблю.
І ось так, вернувся до мене з одною сумкою. То в доброї жінки чоловік так йде? А вона ще дивується, чого я не хочу з нею говорити і з онучкою сидіти – сама собі сиди, нема у мене на вас серця.
А тут ще одна неприємність – донька теж прийшла до мене жити з сином, наче яка напасть. І чому моїм дітям так не щастить?
І отак Сашко мій з нами прожив п’ять років, звичайно, що всю зарплату витрачав на нас, бо ми родина. А хто інший має мені помогти та сестрі рідній?
Але тут знову одна на горизонті намалювалася, яка захотіла моєю дитиною скористатися – бачте, ходи до мене, Сашко, жити, будеш у мене в квартирі ремонти робити.
Та так і було, я нічого не перебільшую!
Залишила Олі мама квартиру в панельці, а там як здавали квартиру з таким ремонтом, то такий і зараз є. Ось та собі й надумала за рахунок мого сина все собі зробити.
– Сину, ти ось що подумай – хай вона продасть ту стару квартиру та купіть в новобудові, то буде ваше спільне майно і в разі чого, ти свої гроші вернеш.
Хіба я не правильно радила? Але мій син отак головою покиває і все, робить, що Ольга сказала. і ремонти такі затіяв, що можна було ще одну квартиру купити, і нам з донькою перестав гроші давати.
– Мамо, Оля ходить на обстеження, бо дитину хоче, а все це кошти.
– Сину, звідки ти у мене такий безталанний? Ти не міг собі жінку знайти у якої все без проблем? А про своїх рідних ти геть забув через неї, хіба мені не треба грошей аби здоров’я своє поправити? А сестрі твоїй треба доньку на солоні озера звозити, то же взяти гроші? І то ми твоя рідня, а нам нічого, а їй все.
А ще як я ті ремонти побачила, що то у людини за несмак. Та ще й не вміє те все пошанувати.
– Ольго, дивися, які у тебе вже тюлі брудні і вікна, то я помию та поперу, як ти не маєш часу.
– Я не буду даремно витрачати життя на прибирання.
Отака мудра. Даремно життя проводити, тримаючи все навколо себе в ладу. І ще вона на мене синові жаліється, мовляв, я часто у них буваю і все намагаюся переінакшити і їсти наварюю багато, а вона не їсть таке. зате син мій їсть чи вона гадає, що він на одних салатах буде жити? Вже геть змарнів мій хлопчик від тієї любові.
Як згадую, як ми всі дружно жили, то аж очі червоніють. Що йому вдома не вистачало, адже вже сорок на носі, має вже дитину, то вже треба спокою.
Щоб ви мені порадили зробити аби синові очі відкрити на цю Ольгу, та й взагалі дати зрозуміти, що вже пора, коли йому треба було дружини – минула. А дитина в його віці – то взагалі для чого? Її ж треба на ноги ставити.
Ще кілька років і все, по молодості. Що порадите?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
