fbpx
Історії з життя
Як мені здавалося, у нас були практично ідеальні стосунки. Але три дні тому, коли я з роботи прийшла додому, то виявила відсутність речей мого чоловіка і записку, що він йде від мене. І більше ніяких пояснень

Мені зараз здається, що моє життя просто беззмістовне. І скоро я остаточно втрачу орієнтири. На всіх фронтах у моєму житті суцільне випробовування. Три роки тому я вийшла заміж кохаючи. До весілля ми зустрічалися майже рік, і рішення одружитися було взаємним. Мої батьки поїхали жити в село – доглядати за старенькою бабусею, а ми оселилися в їхній квартирі. Для мене було дійсно важливо, що ми живемо окремо. Я вважаю, що молодята не повинні мешкати під одним дахом з батьками.

Жили ми з чоловіком добре: американських гойдалок не було, було стабільно спокійно. Я і чоловік у всьому ладнали, у нас ніколи не виникало суперечок на побутовому ґрунті. Як мені здавалося, у нас були практично ідеальні стосунки. Але три дні тому, коли я з роботи прийшла додому, то виявила відсутність речей мого чоловіка і записку, що він йде від мене. І більше ніяких пояснень. Сказати, що я була здивована – нічого не сказати. Години дві я просто сиділа з запискою в руках і нічого не могла думати. Потім все-таки зважилася зателефонувати і поговорити з ним. Він не взяв слухавку. На наступний день мій коханий теж не відповідав на дзвінки. І досі мені незрозуміла причина того, чому він пішов.

Ну, якщо він знайшов собі іншу, можна було б просто сказати. А залишати мене в невідомості це просто нечесно! Як він міг так зі мною вчинити? В чому я винна?

Через день після відходу мого чоловіка, коли я вранці прийшла на роботу, мені повідомили, що я потрапила під скорочення. Я працювала менеджером з закупок у великій торговельній фірмі. Мені дуже подобалася моя робота і справлялася я з нею добре. Пропрацювала я так чотири роки. І тепер я стала їм не потрібна. Мене переконливо попросили написати заяву в той же день.

Прекрасний результат: мені 26 років, і я нікому не потрібна. Ні роботи, ні чоловіка. Я просто розбита і не знаю як мені бути далі. Я знаю, хтось скаже, що у багатьох такі проблеми бувають,добре, що не гірше. Але все здається просто, коли дивишся на ситуацію з боку. А коли сам опиняєшся в ній, то неможливо спокійно на все реагувати. Прокручую в голові останні події: от якби чоловік був поруч, я б прийшла, розповіла йому, і ми разом вирішили б що робити. А зараз і поговорити ні з ким і підтримку ні звідки отримати.

Останньою краплею, що переповнила чашу мого терпіння, став дзвінок мами, яка сказала, що вони повертаються жити в місто. Було вирішено бабусю забрати з собою і тому мені потрібно з’їхати з квартири. Я навіть не встигла нічого розповісти ні про чоловіка, ні про роботу. Хоча після таких новин і ділиться нічим не хотілося.

Не можу зупинитися, переживаю. Мені чомусь так шкода себе. Куди мені тепер переїжджати? Роботи немає, грошей немає. І немає поруч людини, на підтримку якої можна було б розраховувати. Вже і думки різні в голову лізуть.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page