fbpx
Історії з життя
Як можна ось так взяти, і все зруйнувати в один момент?! Що я повинен говорити синам?!

У шлюбі з дружиною ми прожили більше десяти років. Одружилися відразу після університету. Діти з’явилися трохи пізніше, коли налагодилося з роботою, і з’явилася можливість утримувати сім’ю. У нас двійнята, тому у відпустці дружина була всього лише раз. Вона у мене дуже відповідальна і працьовита тому відпустка далася їй дуже важко.

Через два роки, коли дітей оформили в ясла, кохана вийшла на роботу і знову почувалася в нормі. Вечорами ми зустрічалися біля садка, разом забирали дітей, і йшли дружною сім’єю додому. Повечерявши, всі разом лягали на перегляд мультфільмів, після яких дітки засинали.

Так минуло десять років. Наш сімейний достаток виріс, ми змогли дозволяти собі першокласний відпочинок закордоном. Все склалося чудово. Діти вже вчаться в школі. У хлопців дуже хороша успішність у навчанні. Вони беруть участь в міських олімпіадах.

Що ще для щастя потрібно?! Все налагоджено, все облаштовано. Живи та радій. Так у нас і було, до пори до часу. Поки у офіс до дружини не приїхав їх основний власник компанії. Ось тоді все і полетіло шкереберть.

Я відразу не помітив за дружиною особливих змін. А повинен був! Почалися нескінченні затримки на нарадах, хоча дружина не начальник відділу. Але це пояснювалося перспективою її кар’єрного росту і подальшого розвитку.

У дружини підвищилася зарплата, з’явилися брендові речі. Її призначили начальником відділу. І це все відбулося за два місяці. Вона, звичайно, розцвіла і стала ще кращою. Її діловитість і прагматизм стали ще виразнішими. На цьому наголошувалося стилем і відповідною поведінкою.

Вона і раніше відрізнялася серйозним підходом до роботи, але зараз стала ще кращою. Додому приходила втомлена, але задоволена. Очі сяяли щастям і блаженством, якого раніше я в ній не спостерігав. Я був змушений самостійно забирати дітей з садка, готувати вечерю і укладати їх спати.

Дружині намагався натякати, що не можна так закидати сім’ю. Адже вона в першу чергу мама. Але у відповідь були тільки прохання, дозволити їй рости і домагатися більшого і цікавішого. Я не міг відмовити коханій в цьому і вирішив її підтримати. Раз вже у неї пішли справи вгору, то ми будемо їй у цьому допомагати.

Але одного вечора, прийшовши з дітьми додому, я знайшов на столі записку. У ній дружина просила її пробачити і не шукати. Вона закохалася по-справжньому і їде з ним у іншу країну. Дітям просила не говорити про неї погано. Сказала, що коли виростуть, вони зрозуміють її.

Я навіть не можу описати мого стану в ту хвилину. У мене мову відняло. Цей вчинок коханої жінки ніяк не вкладався в моїй голові. Будучи завжди розважливою, серйозною, надійною і вірною – вона не могла таке зробити!

Як можна ось так взяти, і все зруйнувати в один момент?! Що я повинен говорити синам?! Як взагалі далі жити і кому тепер можна вірити ?!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook