fbpx
Історії з життя
— Як, не будеш сидіти з Дашкою, – кліпає здивована Юля. Чого-чого, а такого фокусу вона від мами не очікувала. Вони з чоловіком вже все розпланували, а тут на тобі! рідна мама з онукою сидіти відмовляється

– Дочка мені так і заявила – мовляв, якщо не будеш мені допомагати з дитиною, на мою допомогу в старості можеш теж не розраховувати! – розповідає пенсіонерка Марія Михайлівна. – Ось так! А нічого, що я не зобов’язана? Виростила, вивчила, на ноги поставила! Більше нікому нічого не винна! А «заробляти» допомогу в старості – це взагалі за гранню!—

Марія Михайлівна серйозно ображена на дочку – треба ж було таке заявити матері, як додумалась узагалі!

– І не треба мені допомагати! – сердиться Марія Михайлівна. – Обійдусь без її допомоги! Буде мені ще умови ставити!

Дочці Юлі трохи за тридцять. У них з чоловіком півторарічна дитина і орендована квартира. Юля в декреті, і грошей зараз їм не вистачає, ледь зводять кінці. Фірма, в якій працює Юлін чоловік, по всій видимості, повільно і сумно йде на дно. Прибрали всі бонуси, премії, додаткові виплати, посадили людей на проценти, а там сльози, а не гроші. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень переведуть – природно, з пониженням зарплати.

Чоловік Юлі, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату. Нижче певного порогу із зарплати вони дозволити собі опуститися не можуть – просто не зведуть кінці. Все йде до того, що треба Юлі виходити на роботу. Там з радістю чекають її назад, це великий плюс. В їх компанії зараз стартують одразу кілька нових проектів, і якщо Юля вийде в найближчі пару тижнів, вона з самого початку зможе влитись в робочі групи, і у неї буде відмінний старт на найближчі кілька років, з перспективою кар’єрного росту.

Якщо ж зараз не вийти в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б до двох років дитини – не факт, що потім буде така «зручна» ситуація для старту у велике життя. Загалом, Юля зібралася виходити в офіс і звернулася до матері з питанням, чи не зможе вона сидіти з дитиною.

Треба сказати, що Марія Михайлівна до цього частенько виручала дочку, залишалася з онуком. Відпускала то в перукарню, то в магазин, то зустрітися з подружкою. Минулого місяця і зовсім брала онука до себе з ночівлею – Юля з чоловіком їздили на весілля. Впоралася прекрасно, хоча в глибині душі хвилювалася чи не більше дочки. Все-таки дитина зовсім маленька була ще, без матері залишався в перший раз.

– І навіщо ти погодилася? – лаяла її подруга-сусідка. – Така відповідальність! Я ось своїм відразу сказала – років до трьох залишатися з онукою не буду зовсім. Це ваша дитина. Ось буде старше – там вже можна.

– Ну як же, – зітхала Марія Михайлівна. – Вони не так часто і просять. Онука ж. Треба допомагати …

Але одна справа допомогти пару раз на місяць, а інше – впрягтись «на постійній основі». Марія Михайлівна сказала дочці, що кожен день по десять годин сидіти з онуком, мабуть, не зможе. Занадто це непросто. Виручити дочка на випадок форс-мажору вона не відмовляється, кілька раз на місяць посидить завжди. Але не кожен день.

Марія Михайлівна відмовилася, чого Юля, здається, зовсім не очікувала. І зі старту заявила матері – якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай. Образилися один на одного, не розмовляють. Юля зараз швидко шукає няню. Всі більш-менш адекватні захмарну ціну за повний десятигодинний робочий день з маленькою дитиною, Юлі доведеться віддавати за нагляд більшу частину своєї зарплати. Та й адекватних і вільних ще знайти треба. Такі вже, як правило, працевлаштовані. А часу на пошук особливо немає.

– Гаразд, викрутимось! – каже Юля. – Обійдемося без бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора. Ну, буду зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Потім якось владнається це питання. Доня в садок піде, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде … А бабуся ще попросить допомоги!

– І що, не будеш допомагати?

– А чому я повинна буду себе обмежувати? – з сарказмом у голосі перепитує Юля. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність! Може, пару раз на місяць заїхати і привезти сумку продуктів я зможу. Але впрягатися «на постійній основі» – вибачте. Нехай сама!

А ви в таких ситуаціях на чиєму боці? Як вважаєте, батьки, які не сиділи з онуками, можуть розраховувати на допомогу в старості?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook