fbpx

Як не намагалася Олена не звертати увагу на думку оточуючих, все одно ловила на собі зацікавлені і, як їй здавалося, осудливі погляди під час їх спільних прогулянок. Вона боялася потрапляти на очі сусідам і колегам, не дозволяла Антонові зустрічати її з роботи, і додому завжди поверталася одн

У парку було безлюдно. Осінь, холодно. Порив вітру змусив Олену накинути каптур і заховати руки в кишені. Вона повільно йшла по доріжці, намагаючись не наступати на плиточки з тріщинами. Як в дитинстві.

«Що таке осінь — це небо» — крутилося у неї в голові. І ще мільйон інших думок, з якими не хотілося йти додому.

Уже півроку вона зустрічалася з хлопцем, але ніяк не могла зізнатися собі в тому, що це серйозно. Їй 43, далеко не юна жінка, яка прожила майже 10 років з чоловіком, який так і не покликав її заміж. Олена знайшла в собі сили і попрощалася з цим коханням, коли зрозуміла, що воно перестало бути справжнім. А через кілька місяців зустріла Антона.

Він закрутив їй голову. Вони годинами гуляли по місту, обійшли всі міські парки і кав’ярні. Коли заклади закривалися, довго сиділи в машині. Говорили, говорили, говорили. Антон був дуже начитаний і допитливий, з ним було цікаво обговорити будь-яку тему. Олена й сама не помітила, як відкрилася йому, довірилася, закохалася. І це почуття було взаємним. Вона ще ніколи раніше не відчувала себе такою коханою і бажаною.

Однак жінку бентежило те, що Антон був молодшим за неї на 18 років. Олена хвилювалася, що ж про неї подумають її подруги і мама.

— Він же зовсім юний!

— Через кілька років знайде собі дівчинку—ровесницю.

— А його випадково не твоя квартира цікавить?

Як не намагалася Олена не звертати увагу на думку оточуючих, все одно ловила на собі зацікавлені і, як їй здавалося, осудливі погляди під час їх спільних прогулянок. Вона боялася потрапляти на очі сусідам і колегам, не дозволяла Антонові зустрічати її з роботи, і додому завжди поверталася одна. Заходила в порожню квартиру, застигала біля дзеркала.

«А що, якщо мама права? Може він зі мною справді тільки через квартиру? Навіщо 25 – річному хлопцеві стара тітка?»

Але з дзеркала на неї дивилася молода, енергійна жінка. Доглянута, струнка, стильна. З сучасними поглядами на життя і захопленнями. Разом з Антоном вони ходили на концерти, подорожували, слухали сучасну музику в автомобілі.

На кожне побачення Антон приходив з квітами. Букети були неймовірної краси і вартості. Як і подарунки, які він дарував їй з будь-якого приводу і без. Олена танула від такої уваги, але через деякий час напружилася: звідки у молодого інженера такі гроші? Антон завжди уникав відповіді і переводив розмову на іншу тему.

Вони були схожі на закоханих підлітків: забули про режим дня, не висипалися, з нетерпінням летіли на зустріч одне до одного.

Це було так чудово і так тривожно. Олена знову й знову поверталася до думок про те, що подумають інші, чи не виглядає вона мамою Антона, перебуваючи поруч з ним.

Олена витратила багато років на «правильне», але нещасливе життя. І зараз їй дуже подобалося бути такою — «грішно» щасливою.

Та хіба можливе справжнє кохання між людьми з такою різницею у віці? Як їй припинити озиратися на думку інших і позбутися суспільних стереотипів? Чи все ж варто до них прислухатися?

Автор: Halyna Sоkolenko.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page