Як тільки невістка заходила на кухню – дім наповнювався димом. Так, так не ароматом смачних страв, а саме їдким димом. Я ніколи й слова не казала, терпляче чекала, доки вона сама не прибіжить по допомогу. Ну а як вона навчиться хоч чомусь, якщо я замість неї усе робитиму?
Мама Настусі моєї жінка з характером. Є такі господині, яким усе потрібно робити власноруч і когось поруч себе вони просто терпіти не можуть. От такою була і мама Насті. Доки невістка моя мала була, так вона її на кухню не пускала, казала, що коли виросте допомагатиме, а коли та підросла, то відправляла геть від каструль і сковорідок, бо та нічого не вміє. А де питається вона навчитись мала?
З сином моїм вони у нас перші роки жили, тож і вчила її усьому я. Потрібно віддати Настусі належне – як вона хотіла навчитись. Але перший час палила нещадно каструлі і сковорідки. Скільки тон м’яса у сміття пішло так і не перетворившись на омріяні котлети чи відбивні? Але нічого. Посуд новий купували, а Настя таки почала розуміти, що на кухні й до чого. На третій рік уже й рибу фарширувала, так що на окрему квартиру переїхала справжня тобі господиня.
Відтоді минуло тридцять років і нині я змушена разом із чоловіком до сина переїхати. Сподіваюсь, не на довго, але розумію. що все може бути.
Я бабуся двох онуків. Найстаршому 25 і він уже оженився. Так склалось, що з дружиною вони поки біля сина мого живуть, теж ж житлом поки негаразди. Те що я бачу мене глибоко засмучує і непокоїть.
Моя невісточка люба, донька моя Настуся, проходу своїй невістці не дає. За кожну дрібницю вимовляє. А якщо онукова жінка щось приготує. то вже хоч із дому вийди, Настя на молекули ту страву розбере і навіть, якщо смачно, скаже що не те і не так.
Розумію, що то інша сім’я, інші відносини, але звідки у Насті це? Хіба забула спалений линолеум на моїй кухні, коли вона гарячу сковорідку на нього впустила. А каструлі згорілі, а виклик пожежних, бо Настя рушника біля плити газової забула. Я жодного кривого слова не сказала, розуміла, що людина то вперше бачить і якщо ще й я почну вимовляти, то ж хто її навчить?
Як бути не знаю. Шкода мені тієї дитини, бо добра вона і онука мого любить, але й Насті згадувати старого не охота. Я ж їй ніколи й слова кривого не сказала, не вигадала, і зараз не хочу починати.
Підкажіть, як бути, як це все припинити? І звідки в ній стільки чорного і недоброго?
04,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
