Таке у мене сталося в житті, що я оступилася, але мені вдалося зробити так аби чоловік мені пробачив. І зауважте, що він не просто пробачив, але й навіть вдоволений тим, що я вибрала саме його.
Як то часто буває, що стосунки між людьми холонуть, коли вони живуть разом більше, ніж п’ятнадцять років. І зі мною сталося те, що я стала сприймати свого чоловіка як належне. Бували моменти. Коли я сама не розуміла для чого мені з ним жити і без нього мені було б набагато простіше.
Та самі посудіть – жити маю де, діти дорослі. Я дуже добре заробляю, бо працюю в салоні краси і інколи й чоловікам роблю процедури.
І так я познайомилася з Денисом, він – втілення жіночих мрій, бо й гарний і багатий. Правда є родина, але й у мене є родина, тому ми домовилися, що не будемо переступати за межу і збережемо свої шлюби.
Так продовжувалося якийсь час, мені було цікаво з Денисом, звичайно, щ мій чоловік на його фоні виглядав не дуже, але ж він свій, рідний. Я й не думала його кидати, бо він наче частина мене.
Проте, не довго я тішилася своїм щастям, бо швидко донесли моєму Петрові якісь добрі люди.
– Як ти могла?, – казав він мені, – я думав, ми сім’я!
– Петрику, я тобі клянуся, що то нічого серйозного, я обіцяю, що покину цього чоловіка, бо він нічого для мене не означає. Я люблю лише тебе.
– Я тобі більше не вірю.
А далі почалося: родичі на його стороні, діти проти мене налаштовані, свекри так само не мовчать, мої батьки приєдналися до цього хору. Я вже сама не рада, що це затіяла, бо не можу спокійно в місті пройтися аби на чийсь колючий погляд не напоротися, а родичів у нас спільних ого-го.
І стала я думати про те, як мені все владнати. Вирішила, що напишу чоловікові листа.
«Петре, я люблю тебе і завжди любила. Мені важко усвідомити, що я не буду більше з тобою, що наші спільні роки отак кануть. Я не хтіла цього робити, але ти мене сам штовхаєш до цього чоловіка. Я не маю вибору. Тільки одне твоє слово і я вернуся до тебе і більше ніколи такого не повторю… ».
Чоловік це все прочитав і відписав, що не вірить мені і хай я роблю, що хочу.
Але далі він, видно, зрозумів, з ким я крутила, бо то чоловік в місті відомий, а Петро мій протилежно відомий, так би мовити.
І ось прийшов він і каже мені:
– Я вернуся, коли ти при мені це йому скажеш.
– Добре, – погодилася я.
Я при Петрові набрала Дениса і сказала йому, що між нами все скінчено і я вибираю чоловіка. Той погодився, а мій чоловік аж розквіт. Думаю, він чи не вперше відчув свою значущість, хай і таким способом.
Я справді більше не маю ніяких інтрижок, бо зрозуміла наскільки люблю чоловіка, дорожу своїм спокоєм, прагну аби наша родина була міцна і згуртована. Повірте, бути за бортом, то дуже важко.
Особливо, коли ти любиш і дітей, і чоловіка, родичів, я навіть за свекрухою в той період сумувала, бо вона у мене жінка чудова. Якщо вам нудно, то постарайтеся якось по-іншому збадьорити свої почуття, бо такий спосіб, який вибрала я, він ні до чого доброго не приведе.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
