Якось до нас приїхала татова двоюрідна сестра та привезла свою доньку місто подивитися, та в інститут документи подати. Я одразу запитала її:
– А чому саме до мене, а не до тата?
– Незручно. – знизала плечима тітка Маша. — Та й ви не буде сумувати, адже ви ж ровесниці!
«Зовсім ровесниці» – подумала я, – «мені майже 30 років, а троюрідній сестрі – 18».
– Ти не хвилюйся, я їй гроші залишила. Як тільки вона знайде собі квартиру, то одразу з’їде. – заспокоювала мене тітка.
Гарно вона говорила, але в це складно повірити.
Ми з чоловіком запланували їхати у відпустку, через тиждень, до батьків у село. Тому про це повідомили своїх родичів, щоб вони за цей час встигли підшукати собі житло.
– Цілий тиждень – це багато часу! Вона у мене дівчинка розумна, тому обов’язково встигне знайти собі квартиру. – запевняла мене татова сестра.
Я взагалі то не проти таких візитів, але щиро кажучи, вважаю, що про таке слід попереджати, хоча б за декілька тижнів. А не падати, як сніг на голову серед літа, навіть не зателефонувавши. Для мене це не припустимо. Тому я не збиралася за ними бігати і догоджати їм, нехай навіть вони і мої гості.
У вечері тітка вже поїхала додому, а дівчина Варя залишилася. Мені довелося їй розповісти правила поведінки у моєму будинку. Вона зі мною цілком погодилася і навіть помітила:
– Вибачте! Я взагалі не знала, що ви на нас не чекаєте. Мені від цього незручно, тому я не буду вас турбувати! – сором’язливо вимовила вона.
Мені навіть радісно стало, від того, що начебто совість у цієї милої дівчини є. Тому я, розмістивши її та давши пароль від інтернету, почала допомагати їй з пошуком житла.
Наступний тиждень пролетів дуже швидко. Варя дотрималася свого слова і з’їхала від нас напередодні нашої поїздки. Тому ми зі спокійною душею поїхали до батьків.
Нам довелося повернутися додому раніше потрібного. Через те, що сусідка знизу зателефонувала і повідомила, що ми її заливаємо. Це виявилося досить дивним, бо всі крани я власноруч перекрила, перед від’їздом.
Приїхавши додому ми виявили свою квартиру у повному безладі. А правда була у тому, що моя сестриця зробила собі дублікат ключів і на той момент, коли ми мали їхати, пішла ночувати до нового знайомого, а згодом повернулася. Та все б нічого, як би вона повернулася сама, а вона, ще й на додачу, привела зі собою того ж самого знайомого.
Ми собі такого уявити не могли! Наша квартира була перевернута з ніг на голову. Таке нікому не побажаєш.
Чоловік викликав спеціальні служби, щоб вони все задокументували. Нам завдали великих збитків.
Я одразу повідомила про це тітку Машу. Вона ж, звичайно, негайно приїхала у компанії з моїм татком. У мене до неї було лише одне прохання, аби вони все відшкодували.
З самого порогу вона почала благати пробачення для своєї дівчинки. А на моє прохання вона відповіла:
– Як ти можеш? Вона ж твоя сестра! Ти її пробач, а потім і тебе, колись пробачать, бо все на світі взаємопов’язане!
– Знаєте що, я не в силах цього зробити! Ви подивіться довкола, що тут коїться. Хіба після цього тут можна жити? Якби я таке вчинила у вашому домі, ви б мені пробачили?
Мій тато звісно ж вибачився за свою сестру і запропонував нам допомогу, але я відмовилася.
Тітка Маша намагалася перекрутити все в свою сторону, що це ми якимось боком винні. Свою доньку вона і досі захищає.
А ми вже рік потихеньку ремонтуємо свою квартиру.
Опинившись в такій ситуації мені довелося всіх своїх родичів попередити про те, що відтепер двері мого будинку назавжди зачинені для всіх!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.