fbpx
Історії з життя
Як ти можеш? Вона ж твоя сестра! Ти її пробач, а потім і тебе, колись пробачать, бо все на світі взаємопов’язане! – сказала тітонька так, ніби її дитина мені каблук у туфлі пошкрябала, а не зробила от таке

Якось до нас приїхала татова двоюрідна сестра та привезла свою доньку місто подивитися, та в інститут документи подати. Я одразу запитала її:

– А чому саме до мене, а не до тата?

– Незручно. – знизала плечима тітка Маша. — Та й ви не буде сумувати, адже ви ж ровесниці!

«Зовсім ровесниці» – подумала я, – «мені майже 30 років, а троюрідній сестрі – 18».

– Ти не хвилюйся, я їй гроші залишила. Як тільки вона знайде собі квартиру, то одразу з’їде. – заспокоювала мене тітка.

Гарно вона говорила, але в це складно повірити.

Ми з чоловіком запланували їхати у відпустку, через тиждень, до батьків у село. Тому про це повідомили своїх родичів, щоб вони за цей час встигли підшукати собі житло.

– Цілий тиждень – це багато часу! Вона у мене дівчинка розумна, тому обов’язково встигне знайти собі квартиру. – запевняла мене татова сестра.

Я взагалі то не проти таких візитів, але щиро кажучи, вважаю, що про таке слід попереджати, хоча б за декілька тижнів. А не падати, як сніг на голову серед літа, навіть не зателефонувавши. Для мене це не припустимо. Тому я не збиралася за ними бігати і догоджати їм, нехай навіть вони і мої гості.

У вечері тітка вже поїхала додому, а дівчина Варя залишилася. Мені довелося їй розповісти правила поведінки у моєму будинку. Вона зі мною цілком погодилася і навіть помітила:

– Вибачте! Я взагалі не знала, що ви на нас не чекаєте. Мені від цього незручно, тому я не буду вас турбувати! –  сором’язливо вимовила вона.

Мені навіть радісно стало, від того, що начебто совість у цієї милої дівчини є. Тому я, розмістивши її та давши пароль від інтернету, почала допомагати їй з пошуком житла.

Наступний тиждень пролетів дуже швидко. Варя дотрималася свого слова і з’їхала від нас напередодні нашої поїздки. Тому ми зі спокійною душею поїхали до батьків.

Нам довелося повернутися додому раніше потрібного. Через те, що сусідка знизу зателефонувала і повідомила, що ми її заливаємо. Це виявилося досить дивним, бо всі крани я власноруч перекрила, перед від’їздом.

Приїхавши додому ми виявили свою квартиру у повному безладі. А правда була у тому, що моя сестриця зробила собі дублікат ключів і на той момент, коли ми мали їхати, пішла ночувати до нового знайомого, а згодом повернулася. Та все б нічого, як би вона повернулася сама, а вона, ще й на додачу, привела зі собою того ж самого знайомого.

Ми собі такого уявити не могли! Наша квартира була перевернута з ніг на голову. Таке нікому не побажаєш.

Чоловік викликав спеціальні служби, щоб вони все задокументували. Нам завдали великих збитків.

Я одразу повідомила про це тітку Машу. Вона ж, звичайно, негайно приїхала у компанії з моїм татком. У мене до неї було лише одне прохання, аби вони все відшкодували.

З самого порогу вона почала благати пробачення для своєї дівчинки. А на моє прохання вона відповіла:

– Як ти можеш? Вона ж твоя сестра! Ти її пробач, а потім і тебе, колись пробачать, бо все на світі взаємопов’язане!

– Знаєте що, я не в силах цього зробити! Ви подивіться довкола, що тут коїться. Хіба після цього тут можна жити? Якби я таке вчинила у вашому домі, ви б мені пробачили?

Мій тато звісно ж вибачився за свою сестру і запропонував нам допомогу, але я відмовилася.

Тітка Маша намагалася перекрутити все в свою сторону, що це ми якимось боком винні. Свою доньку вона і досі захищає.

А ми вже рік потихеньку ремонтуємо свою квартиру.

Опинившись в такій ситуації мені довелося всіх своїх родичів попередити про те, що відтепер двері мого будинку назавжди зачинені для всіх!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page