Думаю, якби цей дзвінок не був таким несподіваним, то я б ніколи не погодилася на те, що мені запропонувала колишня колега. Але моя цікавість взяла гору над розумом і я погодилася зустрітися з нею, тим більше ми не бачилися кілька років, було цікаво, як справи на моїй колишній роботі.
Тим більше, що ми з Катею навіть дружили, якось так зійшлися характером, поглядами на багато речей, почуттям гумору і так скрашували наші офісні сірі будні.
Я була заміжня, а Катя вже кілька років жила з хлопцем і чекала на пропозицію руки і серця. У мене шлюб міцний, ми десять років разом, дітей не маємо, тому живемо заради один одного.
Я вирішила теж робити кар’єру як і мій чоловік. тому з роботи звільнилася і пішла на іншу, де мала більше шансів просунутися по кар’єрній драбині.
Катя прийшла на зустріч, пробувала спочатку жартувати про колег колишніх, але я ж бачу, що щось не те.
– Оксано, слухай, тут така справа… Мене Олег вигнав, не знаю за що і чому, сказав аби збирала речі, бо у нього є інша. Можна в тебе побути кілька днів, я й на дивані переночую, просто мені реально нема куди піти. Я так подруг в цьому місті й не завела.
– Та добре, – я була трохи збентежена, бо я не очікувала на таке прохання.
Та самі посудіть – те, що ти з людиною нормально спілкуєшся, ходиш на перекус і те, що ти впускаєш її в свій дім, то трохи різні речі.
Напевно, в мені спрацювала інтуїція, шкода, що я до неї не дослухалася.
Катя мала з собою рюкзак.
– Інші речі на вокзалі в камері схову, мені поки більше не треба, – пояснила вона.
Ми прийшли до мене, взяли по дорозі все до столу.
– А що? Відсвяткуємо моє звільнення, – жартувала вона.
І отак ми святкували, що й чоловік мій прийшов.
– У нас гості, – здивувався він, – Чому ти зі мною не порадилася?
– Котику, – кажу йому, – це моя стара подруга, на кілька ночей, у неї таке сталося, що її треба підтримати.
Чоловік їв на кухні, а я показала Каті її кімнату, постелила, ми ще шушукалися, далі ще святкували і так, що я заснула перша.
На ранок прокинулася від тиші, я здивувалася, адже була субота і всі мали бути на місці. Проте, не було ні мого Максима, ні Каті. Речей її я теж не помітила.
Я дуже здивувалася, почала їй телефонувати. А вона тоді й каже:
– Твій чоловік мене виставив за двері, але не переживай і тебе виставить!
– Що?, – аж стерпла я, але та кинула слухавку, а потім взагалі заблокувала мій телефон.
Здогад пронизав мене всю, але ж цього не може бути, Катя не могла нічого бачити і знати!
Нарешті прийшов чоловік. на ньому не було лиця.
– Я все знаю. Збирай речі і вимітайся.
– Максиме! Я все тобі поясню, то було випадково і я одразу звільнилася, щоб ніколи його не бачити! Вже два роки минуло з того часу і це все згадувати та ворушити – для чого? Я люблю лише тебе!
– Байдуже. Збирай речі і йди. Я поки погуляю і щоб через годину тебе не було.
Ось так, моя подруга, яку я пустила в свою квартиру зруйнувала мою родину. Я дуже шкодувала про той свій вчинок на корпоративні і одразу звільнилася, щоб припинити все це, якби був шанс вернути все назад, то я б і не глянула на ту особу. А Катя звідкись знала і вирішила розказати моєму чоловікові. Чому вона так вчинила, як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
