fbpx
Історії з життя
Якби знала Аня, чим обернеться її розлучення з чоловіком? Не відпустила б його до свекрухи, ні за що не погодилася б на розлучення, до останнього боролася б за коханого

Якби знала Аня, чим обернеться її розлучення з чоловіком? Не відпустила б його до свекрухи, ні за що не погодилася б на розлучення, до останнього боролася б за коханого.

Якби знати наперед… А розлучення все ж відбувся – свекруха перемогла – отримала назад свого єдиного синочка, який став для неї ще дорожче відтоді, як став процвітаючим бізнесменом. Крапля камінь точить – п’ятнадцять років свекруха, не втрачаючи надії, руйнувала шлюб сина, і це їй вдалося!

Чим їй так не догодила невістка – навряд чи хто зміг би пояснити.

Любила Аня свого Сашеньку ніжно і трепетно, був він її першим і єдиним чоловіком. Їх бурхливий роман зав’язався ще тоді, коли Аня вчилася в театральному училищі, а Саша був молодим фахівцем і працював у друкарні.

Після весілля молодята оселилися у величезній трикімнатній квартирі Сашиної мами – Тамари Сергіївни. Їм дісталася найменша кімната, Сашина десятиметровка. Зі старим диваном…

Першим дзвіночком став куплений Сашком букет червоних троянд до Аніного дня народження. Тамара Сергіївна з вигуком:

— Саша, як ти міг забути, що я не люблю у домі квіти! – викинула його з балкона, бурмочучи при цьому про себе: «А матері хоч би одну квіточку подарував! Ростила, ростила, а вдячності нуль».

Cлідуючим став гачок, прикручений Сашком до дверей подружньої спальні, через те, що Тамара Сергіївна мала дивну звичку входити в подружню спальню без попередження і будь-якої потреби.

Це привело її в таке обурення, що в один прекрасний день вона винесла свій старий диван з кімнати молодих, пояснивши це тим, що не хоче аби молоде подружжя зі своєю любов’ю його зіпсували.

Які щасливі були Саша і Аня, коли переселилися до власної квартири! Однак щастя це затьмарювалося двічі в тиждень – саме стільки візитів наносити “цим переселенцям” поставила собі в обов’язок свекруха.

Сашина кар’єра ще тільки-тільки починала рости, і основним годувальником в родині довелося бути Ані – дуже багато грошей з’їдали виплати по іпотеці. У театрі Аня хапалася за будь-який підробіток і, маючи вже двох дітей, безвідмовно їхала на гастролі, брала участь у всіх проектах… За кілька тижнів до Нового року – ялинки, ялинки, ялинки. Аня була найбільш затребуваною Снігуронькою в місті.

А свекруха під час візитів голосила над сином, що невістка звалила на нього всю жіночу роботу, а сама знай собі сидить в театрі і нічого не робить.

Тільки все це в минулому, а тепер розлучення… Після розлучення Саша переселився до мами, але як би наполовину: щовечора, повернувшись після спектаклю додому, Аня заставала його у себе. Довго сидів на кухні, дивився тужливим поглядом.

– Досить іти частинами! – випроваджувала його Аня. – Йдучи – йди! Шофер виморився чекати тебе біля під’їзду.

А у самої на душі кішки шкребли – бачила, як проводжають батька сини.

Через кілька місяців, повертаючись з театру, знову побачила у дворі Сашину машину.

– Анна Євгенівна! – схвильовано кинувся до неї Сашин шофер. – Олександр Павлович у стаціонарі!

Цю ніч Аня провела в палаті біля колишнього чоловіка. Надії було мало – Саші було геть зле.

Однак відновлення йшло повним ходом, благо, гроші були. Близько недужого постійно чергували. Аня приходила вранці перед репетиціями, сиділа біля Саші, тримала за руку і говорила, говорила… Казала, що ніколи не переставала його любити, говорила, що Саша обов’язково повинен жити – не можна, щоб його сини залишилися без батька…

І, нарешті, настав момент, коли той пішов на поправку – великого прогресу поки не було, але став самостійно їсти, потихеньку сідати…

Вирішив, що пора вже братися за справи і попросив купити йому візок. Настав час виписки зі стаціонару.

Напередодні виписки ввечері Аня знову “мала щастя” поговорити зі свекрухою: Тамара Сергіївна, зателефонувавши, волала їй в телефонну трубку, що Аня повинна взяти всі турботи про чоловіка на себе, а вона, Тамара Сергіївна, стара вже за Сашком горщики тягати, і нехай Аня його зі стаціонару до себе забирає!

Тут і Аня висловила все, що вона думала про свою безцінну свекруху, в тому числі і те, що ніхто їй Сашу віддавати і не збирається…

Забирали Олександра з палати Аня і сини. Натовп друзів і співробітників Саші зустрічала їх на ганку, як національних героїв. Старший син дбайливо укутував ноги батька пледом, молодший поправляв на шиї шарф. Не було тільки Тамари Сергіївни.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page