Ще б пак – голова немита в тугому пучку, джинси і куртка, які бачили кращі часи.
– Щось ти не дуже виглядаєш, – тим часом смакував мій зовнішній вигляд Максим, – Зі мною ти така ніколи не була.
Ще б пак… Перед ним я була, мов на параді: укладка, макіяж, тісний одяг і височенні шпильки. Якщо я вдягалася не так, як йому хотілося, то я мала переодягтися, бо він не буде зі мною нікуди йти. Я не мала скаржитися, що мене болить голова чи що натерли туфлі – все мовчки, бо ж він те все мені купив і я маю цьому дуже радіти.
Коли Максим мені запропонував одружитися, то я мало від щастя не плакала – збулася моя мрія! Він так мене любить, так багато мені всього купує, я буду щаслива до кінця життя!
Але перед весіллям між нами росла напруга, бо багато речей, які він мені говорив, мене не дуже влаштовували. Я й так йшла на компроміси, але виходило, що я не просто виходжу заміж, а повністю себе віддаю в підпорядкування іншій людині і вона вже все за мене вирішила – скільки буде дітей, що я робитиму до кінця життя, а саме – я маю завжди гарно виглядати.
Не знаю як так сталося, але це було, видно, від нервів: у мене з’явився висип, який ніяк не проходив. Що я не робила, але нічого не діяло. І ось в такий момент, коли мені була потрібна підтримка – я й застукала його зі своєю подругою.
Якщо чесно, то було відчуття, ніби у мене гора з пліч звалилася.
Я більше не хотіла його бачити і почула в спину, що я така стала, що він в мій бік і не гляне.
З того часу пройшло десять років і моє життя змінилося кардинально.
Висип пройшов, як і не було. Я переїхала в іншу країну і мені довелося вивчити багато уроків, зрозуміти багато простих речей – я в своєму житті головна.
Так, у мене є й чоловік і маленька донечка, якій три роки. Вони мій світ, навколо я кручуся. Але при цьому я не дозволяю їм собою крутити.
Не скажу, що мені Максим не снився, снився, але це були кошмари.
І ось таки кошмар наяву.
В людному місці, в супермаркеті, а я мов вернулася назад у наше спільне життя, ніби я вже маю закрити обличчя журналом і побігти нафарбуватися.
З цього заціпеніння мене вивів голос доньки:
– Мамо, дивився, що ми купили!, – і вона хвалилася черговою іграшкою, а чоловік винувато стинав плечима, ним вона могла крутити як хотіла.
І все, чари спали і я усміхнулася. Для мене перестав існувати Максим і його думка про мене.
Я навіть не сказала йому й слова, обернулася і пішла до своєї родини.
Але Максим був в ударі і вже звернувся до мого чоловіка:
– Що ти її так запустив? Коли вона була зі мною, то виглядала як з обкладинки, а тепер і вага лишня, і виглядає бозна як.
– Думаю, вона виглядає просто неперевершено, – чоловік мене обійняв і поцілував в щоку, – жінко люба, це той. Кому я маю подякувати, що тебе покинув?
Я хитнула головою.
– Чоловіче, – сказав Максимові мій чоловік, – Я дякую, що ти такий… примітивний… Завдяки цьому у мене дві неперевершені дівчинки. Всі твої слова не зможуть цього змінити.
Ми пішли геть і спину мені довго пік його погляд.
Справді, в моєму життя склалося все на добре, хоч я колись дуже переживала, що сама винна в тому, що сталося, що через мій зовнішній вигляд наречений просто не мав іншого виходу, як піти до подруги…
Все приходить з часом, і щастя теж!
Фото Ярослава Романюка.
