Колишній чоловік уже давно живе своїм життям і виховує нову дитину, а його мама досі мені зітхнути не дає. Бачите, вона так піклування про онучку виявляє. Краще б вона стежила, щоб її син аліменти вчасно платив.
Прожили ми з Вовою шість років разом. Це було непросто. Я просто бігла від нього, навіть не було лячно, що залишусь сама з маленькою дитиною. Скільки б родичі не вмовляли мене, що дитині потрібний батько, я розуміла, що краще ніякого, ніж от такий татко.
Вероніка Павлівна ніколи не відчувала до мене поваги. Однак після розлучення вона стала пильну увагу приділяти моїй особі, прикриваючись онукою. Мабуть, вона переживала, що після розлучення їй нікому буде навіть склянку води подати.
— Що ти робиш? Так, є у нього певні недоліки, але ж зарплату в будинок несе. Нормальний же мужик, — плакала свекруха.
Мабуть, треба триматися за чоловіка який стрибає в гречку і вважає за правильне вивернути каструлю з супом на підлогу, якщо він хотів щось інше на обід. Ага. Звичайно. Я розуміла, що сперечатися з нею марно, тому просто ігнорувала її вмовляння. На аліменти я теж не подавала, щоб потім мій колишній нічого не мав ніяких претензій до дочки. Щоправда, він обіцяв допомагати фінансово сам. На жаль та ах.
За півроку мій колишній чоловік одружився знову. Звістка про швидке поповнення чомусь мою свекруху не тішила. Вона стежила за мною і намагалася мене все одно звести з її сином. Родичка приходила до мене без попередження, щоби контролювати особисте життя. Бачите, вона має повне право бачитися з онукою — гарна відмазка.
Чому вона раніше не була так прив’язана до дочки? Мені стало зрозуміло, що вона просто вивчає обстановку.
Після розлучення я почала життя із чистого аркуша. Якщо раніше я від плити та віника не відходила, не зустрічалася з подругами і далі дитячого майданчика ніде не гуляла, то тепер я почала більше часу приділяти собі. Ми у вихідні зустрічаємося з моїми батьками, їздимо на дачу, ходимо до кінотеатрів та зоопарків.
— Досить водити дитину скрізь. Нехай вчиться домашнім обов’язкам, – якось сказала мені колишня свекруха.
– На вихідні ми відпочиваємо. Доньці цікаво, а ваші каструлі та швабри почекають.
Вона вважала, що я маю сидіти вдома і плакати за колишнім чоловіком. Ще й вчити 8-річну дівчинку готувати та прибирати. Навіщо? Я вважаю, що дитина має вдосталь насолодитися дитинством, адже дорослих турбот ще буде достатньо. Вона збирає свої іграшки, складає все на місця, вміє сервірувати стіл — для дитини такого віку цілком нормально.
Якось я забула викинути стару зубну щітку, а нову поставила в склянку. Так родичка вирішила, що я маю кавалера, який залишається у мене. Я не стала перед нею виправдовуватись — я доросла жінка, можу робити, що хочу.
— Ти не маєш права влаштовувати особисте життя, бо ти мама. Дитиною має голова бути зайнята, — репетувала вона на весь під’їзд.
— Чому ж вашому синочку можна?
— Ти ж його покинула, а хороші чоловіки довго вільними не бувають.
Я попросила її більше не приходити до нас і не псувати мені настрою. Якщо вона хоче погуляти з онукою, я приведу доньку до парку. А додому до нас дорога зачинена.
Ніяк зрозуміти не можу чого саме ця жінка від мене, власне, хотіла? Я ж їй уже ніхто. Онука їй рідна, а до мене їй яке уже діло? Заблокувала її скрізь і припинила будь-яке спілкування і донці не дозволяю. Є нова невістка – нею хай займається, а з мене досить її.
От скажіть, хіба я не права?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.