fbpx

Якось мені зателефонувала сестра і спокійним голосом пояснила, що вона і мій чоловік покохали один одного, а мені потрібно просто заспокоїтися і прийняти ситуацію. Ти, говорила вона, ще молоденька і гарненька, знайдеш собі іншого

Минуло багато років, а зло заподіяне близькими не забувається ніколи, навпаки воно починає щораз частіше зринати у пам’яті.

У нас була зразкова сім’я , батьки вчителі, двоє дочок, я і моя старша сестра. Але в один день все змінилося, батьків не стало. Випадок. Збіг обставин. Мить і ми залишилися без мами і тата, в дитячий будинок ми, звісно, не потрапили нас забрала бабуся, а старша сестра замінила мені маму. Вона допомагала мені з уроками, я ділилася з нею всіма своїми таємницями. Не знаю, що б я робила без неї!

Швидко минули шкільні роки, сестра з відзнакою закінчила університет і поїхала в столицю, я ж закінчила технікум і влаштувалася працювати кухарем в дитячому саду. Зв’язок з сестрою ми не втрачали, навіть більше, вона мені постійно надсилала гроші, “на намисто”, як вона говорила.

В дитячому садку я познайомилася з електриком, молодий хлопець він, як і я закінчив технікум і влаштувався працювати. Ми з ним здружилися, а пізніше наші стосунки стали ближчими. Якось він мені зробив пропозицію і я погодилася.

Весілля минуло весело і яскраво! Конкурси, розіграші, їжі на столах було вдосталь, і все завдяки моїй сестрі. Дізнавшись про наше весілля, вона приїхала з Києва і влаштувала нам розкішне святкування.

Почалося наше розмірене сімейне життя, ми обоє працювали як і раніше, в дитячому садку, жили у моєї бабусі. В один із днів зателефонувала моя сестра і запропонувала нам переїхати до неї в столицю. Ми довго не роздумували над її пропозицією, зарплати в нашому містечку були смішні. У Києві ми влаштувалися на гарно оплачувану роботу, я касиром, а чоловік вантажником, жили у сестри. Але через рік мені треба було повернутися, бо занедужала бабуся і ми вирішили, що поїду я сама, а чоловік продовжить працювати.

Перший час сестра часто телефонувала, як і чоловік, але за місяць дзвінків ставало все менше і менше, поки взагалі не припинилися. Я захвилювалася, постійно надзвонювала їм, але ніхто не брав слухавку. Покинути бабусю я не могла.

Якось мені зателефонувала сестра і спокійним голосом пояснила, що вона і мій чоловік покохали один одного, а мені потрібно просто заспокоїтися і прийняти ситуацію. Ти, говорила вона, ще молоденька і гарненька, знайдеш собі іншого. Не пам’ятаю, що я казала їй, мені стало погано і прокинулася я вже в у палаті.

Минули роки, я досі одна, працюю кухарем в дитячому садку, а моя сестра з колишнім чоловіком вже мають двоє діток і живуть щасливо. Я досі не знайти своє щастя не можу довіритись нікому.

Алла 32 роки.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – pixabay.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page