Я вирішила розповісти цю історію, щоби вилити душу. Надто довго все тримала в собі. Вже сили під кінець просто.
Мій син одружився кілька років тому. Він довго зустрічався зі своєю дівчиною, тож рішення було обдумане. Щиро кажучи, його вибір я не схвалювала.
Іра вчилась у моєму класі, тому я цю дівчину добре знала. Так йому і сказала і всі свої спостереження озвучила. Але ж хто мене слухав. Зіграли весілля і Ірина стала домогосподаркою, а мій син працював за двох.
Вона доводила всім, що не може знайти роботу. Це була відверта неправда. Ірина мала багато подруг з якими воліла проводити увесь свій час не згадуючи про чоловіка. Так! Моєму сину це не подобалось дуже. він часто з нею через це стосунки з’ясовував, а коли зрозумів, що марно – почав з друзями затримуватись після роботи. А нащо йому додому йти, якщо там тебе ніхто не чекає?
Якось я не витримала і пішла поговорити з Іриною. Розповіла їй, якою повинна бути дружина і вказала на те, що саме вона не так робить. Після того зі мною рік ні син не невістка не спілкуються.
Від знайомих я дізнаюсь, що ні миру, ні злагоди у їхній родині немає. Кілька разів Ірина йшла від мого сина, але поверталась.
Але ось що найнеприємніше. На останніх батьківських зборах я мала не надто приємну розмову з батьками одного хлопчика. Я їм вимовляла за поведінку сина і мама підлітка спинила мене сказавши:
— Не розповідайте нам, як потрібно дітей виховувати. Я поруч з вашим сином живу, наслідки вашого підходу до виховання бачу щодня.
Але ж хіба є у тому хоч крапля моєї вини? поки він був моїм сином, дитина була прекрасна, вихована і людяна. А звички оці у нього після одруження з’явились усі.
Досі шкодую, що тоді благословила сина на шлюб з Іриною. Чому я так швидко здалась у цьому питанні, адже ж доля моєї дитини вирішувалась.
Хочу сказати усім матерям. Не слухайте, якщо вам скажуть не лізти до дітей своїх, мовляв, вони дорослі. Якщо ви своєю душенькою відчуваєте, що вони помилку роблят, стійте на своєму, чого б вам не вартувало.
Краще про зроблене шкодувати, ніж про те, що ти міг зробити, але не наважився. Діти, вони і у сорок діти. А хто крім матері рідної про них краще подбає? Згодні?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.