Зі своїм чоловіком я познайомилась коли ми обоє були на заробітках у Польщі. там, збираючи ягоди полуниці я його вперше побачила і закохалась.
Прожили разом ми 20 років. Шлюб у нас був міцним і ми були у ньому не тільки чоловіком і дружиною. а й друзями, підтримкою одне для одного.
Для мене цей шлюб став першим, для чоловіка – другим. Справа в тому, що коли ми познайомились, він був ще одруженим, але як він мені казав, що той шлюб – помилка молодості. Чоловік завжди казав мені, що я ідеальна дружина, яка знає потрібне слово, може підтримати і втішити.
У нас є двоє синів-підлітків. Я не пам’ятаю, щоб ми підвищували одне на одного голос. Були непорозуміння, але ми кохали одне одного, тому вміли поступатись і розмовляти.
Усі ці роки ми їздили на сезон у Польщу. Господар нас завжди чекав, з Анжеєм ми стали добрими друзями. Хоч у нас і була постійна робота в Україні, проте ми брали відпустку і їхали на підзаробіток.
Якраз у жовтні 2021 мій чоловік втратив роботу в Україні. Він зателефонував Анжею і разом вони знайшли непогану роботу для чоловіка у Польщі. Туди він і подався. Коли ж у лютому ми прокинулись і дізнались, що сталось я думала, що чоловік покличе нас до себе, але він, навіть трубки не брав.
Тоді я не витримала і поїхала до свекрухи, там я й отримала відповіді на свої запитання.
У свекрухи я дізналася, що мій чоловік подав на розлучення і повернувся до своєї першої дружини. Вони вже мешкають разом у Польщі і збираються одружитись знову.
Свекруха мені сказала, щоб я більше не приходила до них, адже я тепер для них ніхто. І попередила, аби я не надумала сцен влаштовувати їй, адже вона на боці сина і бачить, що він тільки зараз нарешті став щасливим. наші 20 років спільного життя вона назвала “помилкою молодості”.
Нині я з синами у Канаді. Працюю, сини навчаються. Мені дуже не просто, але повертатись мені нікуди. тому з усіх сил намагаюсь побудувати тут своє життя з нуля.
А тиждень тому мені прийшло повідомлення від колишнього. Він слізно просить вибачення. говорить, що все зрозумів і жити без нашої сім’ї не може. говорить, що то мабуть були чари, адже пояснити собі того, що він нас покинув і навіть балакати і бачити нас не хотів, він собі не може. Дуже просить приїхати до нас і почати все з самого початку.
Дуже прошу вашої поради. Чи мав хто таку ситуацію. Чи й справді можна так людину причарувати? Чи варто мені його пробачати?
11,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Відколи мені виповнилося тридцять, я уникаю їхати до мами на свята. Тоді у неї з татом просто якесь загострення, яке називається «колитизаміжвийдеш»
- З чоловіком ми уже десятий рік, як разом, проте за цей час батьками ми так і не стали. Я колись у все це не вірила, але чим далі. тим більше схилюсь до того, що виною усьому є отой дивний весільний подарунок від свекрухи
- Прийшли ми на заручини: наречена, мов квітка гарна, вималювана, вивбирана, на столі все як треба, але мучать мене сумніви
- Маю статки та городи, але жінки вже не маю. То як я тепер маю доживати віку
- Знаєте, дійшла я до того, що почала знайомитися у всесвітній павутині, а що зробиш – на носі сорок, а особисте життя ніяк не владнається