Мама нещодавно сказала нам, що хоче купити нові меблі на кухню. І чекає від нас допомоги грошима. Ніби ми можемо? У мене нещодавно друга дитина з’явилася, сиджу в декретній відпустці. Старший же тільки-но пішов до школи. А ще маємо іпотечний кредит. Проте мамі байдуже. Вона вважає, що діти, що виросли, зобов’язані підтримувати своїх батьків.

Коли я виходила заміж, то вже давно була при надії. Ми одружилися не через це, просто намагалися накопичити на іпотеку, щоби почати жити разом вже у власній квартирі. Але вийшло все не так, як ми розраховували. У результаті розписалися, з’явилась дитина, а потім почали вирішувати питання з кредитом.

Тому ми спочатку жили у матері та батька мого чоловіка у їхній трикімнатній квартирі. Вони жили там удвох: брат мого чоловіка на той момент уже поїхав на навчання до іншого міста. Мати моя тоді дуже була незадоволена, що ми вирішили жити не в неї. Але має вона двокімнатну квартиру. У трикімнатній всім об’єктивно було зручніше.

— Розумні жінки намагаються жити зі своєю матір’ю, а не зі свекрухою. Зі мною щось не в порядку?

Жодних пояснень мама не слухала. Вона завжди так робить: якщо вирішила то вирішила точно, а слова ніби повз вуха пролітають. Мама онука з принципу не відвідувала. Тільки ми його до неї привозили.

Коли ми взяли іпотеку і поїхали жити в окрему квартиру, питання вирішилося якось само собою. Життя налагоджувалося. Дитина зростала. Я думала, що після декрету почну заробляти, ми зможемо швидше все виплатити. Але вийшло інакше.

Сина віддали в садок, а я пішла працювати. Зарплата була непоганою, але роботодавець не був радий постійним лікарняним. Кілька днів у садку — три тижні вдома. І так нескінченно.

Бабусі з онуком не могли посидіти, вони самі на роботу ходили. Я ж на своїй протрималася близько півроку. А потім мене попросили сидіти з дитиною вдома. Дуже не хотілося, але нічого робити не змогла. А так хоч стосунки не зіпсувала з людьми.

Після цього я пішла до бюджетної сфери. Зарплата стала набагато меншою, зате з дитиною було простіше.

Збиралася, як відправлю дитину до першого класу, змінити роботу на більш вигідну. Але дві смужки з’явились, коли синові виповнилось п’ять. Все обдумали з чоловіком і вирішили, що зможемо.

На даний момент старша дитина ходить до школи, а молодшому виповнилося два роки. Все ще платимо іпотеку, працює лише чоловік. Я намагаюся підробляти в мережі, але грошей це не приносить. Коротше, ситуація із грошима у нас непроста. Свекор зі свекрухою чудово це розуміють, допомагають нам чим можуть. Але моя мама ставиться до всього інакше. Вона переконана, що діти, які виросли, повинні допомагати своїм батькам, а не навпаки.

Я не проти допомагати, але зараз просто не в змозі. Прикро, що батьки мого чоловіка весь час приносять нам їжу та гроші, а моя мама лише невдоволення висловлює.

Коли вона влітку на дачі ремонт вирішила зробити, теж просила допомоги.

— Якщо не грошима, то руками. Нехай зять приїжджає.

Приголомшлива ідея! У чоловіка один вихідний всього, а вона пропонує йому встати рано-вранці і на дачу їхати, щоб попрацювати. Він же супер-людина у мене. Я навіть не стала йому таке пропонувати, одразу відповіла мамі, що чоловік спатиме і відпочиватиме, а потім допомагатиме мені з дітьми.

Багато нового я тоді дізналася про себе. Не стала нічого на це відповідати. Була б розумна, зрозуміла б, у чому суть. А якщо ні, то в розмовах немає жодного сенсу.

Мама не розмовляла з нами ціле літо. До онуків навіть не їздила. Коли я дзвонила, не брала слухавку. Восени знову вийшла на зв’язок — попросила грошей на кухню. Я повідомила їй, що у нас все як і раніше, грошей немає.

— На те, щоб другу дитину у світ привести, грошей знайшли, а на допомогу матері нема! – запитує невдоволено мама. — Була впевнена, що донька підтримає мене у старості, але бачу, що дарма надіюсь!

Тепер не стану їй допомагати, навіть коли гроші в нас будуть. Гаразд би їй на їжу не вистачало, це інша справа, ми б точно їй допомогли, хоч би як було складно. Але ремонт на дачі та кухня…

Головна картинка – pexels.