fbpx

Яким же було моє здивування, коли я, нафарбована, в сукні, зайшла в квартиру. Нас зустрічала мама в халаті, вередлива дитина у неї на руках, порожній стіл у вітальні, сонна 2-річна дитина в піжамі, яка тулилася до ніг колеги чоловіка. Ми вручили подарунки, квіти. Пройшли. І тут дружина колеги і мама іменинника видає: «”Ой, Олексію, у нас навіть хліба нема”

Два тижні тому чоловік порадував мене запрошенням на День народження сина його колеги. Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати.

По-перше, наша дитина зараз відпочиває з бабусею і бути присутньою на святі точно ніяк не зможе. По-друге, я ніколи не бачила ні колегу, ні його дружину. Знаю їх в загальних рисах з розповідей чоловіка. По-третє, їх дитині всього 2 роки, нещодавно у них з’явилася друга дитина, і чи потрібні незнайомі люди в домі?

Все це я, звичайно, висловила чоловікові, але на мої аргументи, він відповів: «Нас запросили, давай поїдемо». Сперечатися з чоловіком я не хотіла. Уточнила тільки, хто ще буде. Виявилося, що ще запрошені два колеги, але вони чомусь приїдуть раніше. Гаразд.

Ми купили конструктор відомої фірми, букет квітів для мами і в день ікс поїхали. Треба ще уточнити, що живуть вони в області і їхати машиною приблизно дві годин. Ок, приїхали. Яким же було моє здивування, коли я, нафарбована, в сукні, зайшла в квартиру.

Нас зустрічала мама в халаті, вередлива дитина у неї на руках, порожній стіл у вітальні, сонна 2-річна дитина в піжамі, яка тулилася до ніг колеги чоловіка. Ми вручили подарунки, квіти. Пройшли. І тут дружина колеги і мама іменинника видає: «Ой, Олексію, у нас навіть хліба немає. Збігай, будь ласка». Колега чоловіка бере мого чоловіка, і вони йдуть. Слідом їм доноситься: «І торт ще купіть».

Так я залишаюся на самоті за порожнім столом. Інших гостей немає. 2-річну дитину закрили в кімнаті з бабусею, тому що йому пора спати. Вірніше, обманюю, не одна. Мені вручили 2-місячну дитини зі словами «Я зараз картоплі почищу».

Так і сиділа. Потім на столі з’явилося картопляне пюре, мариновані огірки, трохи порізаної ковбаси, відварні сосиски. З усього перерахованого я не їла нічого. Через годину ми почали збиратися назад додому, корками їхати нам було більше 2 годин.

Поїхали ми з дому о 13 годині, а повернулися в 9 вечора. Голодні, втомлені. Замовили піцу і лягли спати. Вранці я запитала чоловіка: «Що це було? Я витратила 3000 тисячі гривень, заради чого?» Він не відповів. Але, ви будете сміятися, через 2 тижні нам надійшло нове запрошення, і дружина колеги передала, що я їй сподобалася і вона б хотіла дружити.

Я ось тільки зрозуміти не можу, я не права чи це нормально?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page