fbpx
Без категорії
Якими щасливими були! Вродою нас Бог не обділив. Обоє веселі були, життєрадісні. Одружилися. На нашому весіллі майже все село гуляло. Стільки хороших слів та побажань пролунало! Здавалося, що свято в нашому житті буде завжди. Так і велось. Але тільки перші кілька років. Гарно жили. А тепер

Живу з чоловіком сімнадцять років, виховуємо трьох дітей. Воно в цих роках наче й недоречно про кохання писати, а я з нього почну.

Любов у нас спалахнула ще в ранній юності. Тільки одне одного й бачили, інший світ наче й не існував. Якими щасливими були! Вродою нас Бог не обділив. Обоє веселі були, життєрадісні. Одружилися. На нашому весіллі майже все село гуляло. Стільки хороших слів та побажань пролунало! Здавалося, що свято в нашому житті буде завжди.

Так і велось. Але тільки перші кілька років. Гарно жили. А тепер… Втопив кохання чоловік у чаpці. Чому почав випивати? Якось оце недавно був зовсім тверезий, друзі саме кудись завіялися, то поговорили ми з ним по-хорошому, щиро. Каже, люблю я тебе, дітей, але ж якось так життя пішло, що немає в ньому радості. Усім, відповідаю, нині нелегко, але ж маємо роботу, хліб і до хліба, дах над головою. А які діти у нас гарні. Давай, кажу, кудись поїдемо вдвох. Знайдеться кому за дітьми приглянути. Хіба, доводжу, випивка — радість? Пригорнув мене до себе…

А через день-два усе пішло по-старому. Приходить додому напідпитку — зовсім інша людина. Відразу шукає причину, щоб полаятися. І слів не добирає, — перед дітьми соромно. Може, хтось подумає, що виховання у нього таке. Аж ніяк. Батьки — сільські інтелігенти, щирі приємні люди. Самі страждають, що із сином таке коїться. Та й чоловік має освіту — закінчив технікум. Працює шофером, раніше його дуже цінували, а тепер… Кажу йому: схаменися. Чим живеш? Раніше і в Київ вибирались у музеї, кіно. Книжки купували. Тепер ніщо його не цікавить.

Що робити? Розлучитися? Фінансово я незалежна, старший син уже помічник. Але зізнаюся: люблю я його. Зберегло серце те хороше, що колись було. Гляну на нього, коли твеpезий, і тепло стає на душі. Та й сімнадцять років прожили разом. Рідним він мені став…

Оксана Л., Менський район Чернігівської області.

Фото – pixabay.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook