Що ви знаєте про Єву? Колеги по роботі сказали б, що нічого, бо вона завжди згорблена над своїми паперами, мало носом не читає цифри, хоч окуляри дають їй шанс трохи вище підняти голову. На її столі завжди рівні стоси папок, поскладані ручки і нічого зайвого. Коли вони приходять на роботу, то вона відповідає на вітання і її маківка трохи киває з-за стосу папок. Йде вона з роботи прожогом, бо дітей треба забрати з садочка, тоді колеги бачать її худеньку спину, довгу спідницю чи штани і туфлі з низьким підбором. Така собі невидимка.
Мама може впевнено сказати, що Єва – найбезталанніша жінка в світі, бо розлучена. Звичайно, колишній зять, той ще подарунок, але все ж краще, ніж бути одною. Єва дуже добра, здібна, терпляча, але мала б бути розумнішою. Вона хоче аби її дочка була щаслива, але ж для цього не обов’язково було розлучатися!
Звичайно, вона не проти, що онуки і вона живуть разом, але ж не вічно таке має бути. Їй треба чоловіка, тому вона вже обдзвонила всіх подруг чи нема у них кого на приміті. І скоро почне знайомити Єву з кандидатами. Шансів дуже мало, бо діти. Нічого, поставить свічку в церкві, буде молитися і бог обов’язково пошле її дитині добру долю.
Колишній чоловік сказав би зараз про Єву багато чого поганого: не могла змовчати, занадто прискіплива, вперта. Має дякувати богу, що жив з нею і все це терпів. Чого пішла? Ну зрадив разок – то, хіба причина? Йому хочеться аби в квартирі була жінка, а не прибиральниця з вічним окриком: «Не йди по помитому». Ще прилізе до нього, от побачите. А він ще подумає чи брати назад, бо у нього зараз все добре.
Єва дивилася на себе в дзеркало і нічого її там не радувало: під очима синці, сіра шкіра і тускле волосся. Вона й так почувалася, буденною звичайною функцією, яка має щось робити. Має виховувати дітей, має працювати, має готувати їсти, має вислуховувати, яка вона ніяка. І не реагувати. Вона вміє не реагувати. Вже звикла. Спокійно зробити висновки, але не виказувати емоцій. Тому й мовчки пішла від Славка, без ніяких істерик і плачів. Її роль в їхньому шлюбі закінчилася, то нащо продовжувати? Треба розробити план її подальшого функціонування і діяти згідно з ним. Точно треба перебратися від мами, бо там стає так само нестерпно, як і було до заміжжя.
Даня побачив її вперше біля під’їзду, коли змітав сніг з машини. Вона ретельно обтрушувала ноги аби не занести сніг до фойє. Даня дуже не любив, коли люди залазять в його машину не обтрушуючи ноги, тому зауважив, що така жінка молодець. Потім він бачив весною, як вона заставляє витирати ноги й дітлахів:
– Сергійку, Наталю, не несіть сміття на сходи. Там купа бруду.
Малі смішно шаркають ногами, а погляд жінки тепліє. Він знає, що то дочка сусідки з третього поверху. Мама розказувала, що вона розлучилася і приїхала назад:
– Ти б придивився, Данику, хоч з дітьми, але тобі вже пізно свої мати, то хоч чужих поняньчиш.
Данило придивляється, бо жінка йому подобається. Хоч він рідко приїжджає до матері, але старається затриматися до сьомої аби побачити як вона веде малих додому. Вони їй щось розказують, а вона світиться з середини.
– Єво, сьогодні у нас гості, то я тебе прошу сісти до столу, а не сидіти в кімнаті, як відлюдько.
– Мамо, я знаю твоїх гостей і мені це не цікаво.
– Не ганьби мене.
Що ж, ще одна оцінка ліквідності. Переживе.
Чоловік був приємний, гарно вдягнений. Їй сподобалося, як він акуратно пив чай, їв, не сиплячи крихти на підлогу, користувався серветкою. Повна протилежність Славка.
– Я знаю, що у вас двоє діток. Ви не проти, якщо я запрошу вас всіх побачення?
– Звичайно, Даниле, я буду рада познайомити вас з ними.
Єва не могла собі пояснити чому погодилася… Може, вперше відчула себе людиною в центрі уваги?
Фото ілюстративне.