Те, як вуйко в ту Канаду попав, то вже інша набагато сумніша історія, але дорога родина надіялася на канадські «доляри».
З такої нагоди хату білили в мороз, малювали одвірки і вікна, одним словом, у всіх боліла голова з різних причин. Свиню закололи, через знайомства -перезнайомства діставали делікатесні продукти: оселедець, горошок, майонез. Марина оббила Настуні Загородній поріг лиш би та позичила їй штори до хати, жінки мало не чубилися, бо ж одна не хотіла віддавати найцінніше з хати, а іншій дуже було треба. Назичили посуду, стільців, наварили і напекли і стали чекати вуйка на чорнім «лімузині».
Вуйко всіх перецілував, вручив подарунки, оглянув господарку, походив по хатах і всівся за святковий стіл. Піднімав келих і смакував стравами, хвалив кухарок за хист.
На наступний день він йшов до наступного родича і все так само повторювалося. За тиждень вуйко поправився на кілограм п’ять і щось почало тиснути в боці, але мав ще дожити до фінального застілля, яке перевершило всі гостини разом узяті.
Між собою родичі перешіптувалися чи достатньо той привіз грошей аби їх всіх нагородити, бо вони зайшли в такі борги, що треба рік віддавати. А у вуйка лиш дві валізки. Неспокій наростав, бо вуйко от-от мав їхати, але ніхто тих зелених в очі не бачив. Родина вже між собою сварилася хто скільки витратив і на яку суму розраховує, чи не лишить він все Марині. А може вже й лишив, бо вона має дуже вдоволений вигляд, хоч і божиться, що ні копієчки не отримала.
І ось стіл ломиться, гості переварені і вуйко говорить промову.
– Дорога родино, ми там (махнув рукою) дуже за вас переживаємо, чи ви маєте що їсти і пити, бо у нас кажуть, що тут страшна скрута. Але я всім розкажу, що ви живете краще, ніж ми, бо ми такий стіл можемо собі дозволити на великі свята. Ви палите багато газу, світла, води без міри, а у нас все треба рахувати, бо треба платити. Я мав вам залишити гроші. Але бачу, що ви їх не потребуєте. Тому дуже за вас радий.
Вуйко поїхав. А гості так і лишилися з роззявленими ротами. Може вони хотіли признатися, що всі ті наїдки добули через соті руки і переплатили в десятки разів, але знаєте, от є в людей гонор, хоч і з позичиними шторами.
Фото ілюстративне.
