fbpx
Без категорії
Їй наснилося, що хоронитиме чоловіка тричі – так і сталося

Геннадій Матуляк віддав життя за Україну в повітряному бою 25 лютого над Київщиною. Дружині про це повідомила незнайома дівчина в Фейсбуці, приславши фото його документів.

Не могла повірити, що чоловік, який так оберігав родину, який наполіг аби вони були в безпечному місці, більше ніколи не обніме донечку про яку так мріяв.

“Наше коріння – із Західної України. І мій батько, і батько чоловіка були уродженцями Прикарпаття. Напевне, в нас вже на генетичному рівні закладено розуміння, чим є Росія» – розповідає пані Ольга.

Тієї ночі Матуляк підняв усю ескадрилью в небо і не втратив жодного пілота та літака.

“Хлопці від перших хвилин працювали на всі 100 відсотків – першими полетіли знищувати колони з боку Криму”, – розповідає вона.

Ольга пригадує, що в місті паніки не було, адже всі там практично військові, тільки важко було викликати таксі.

“Миколаїв – це таке місто, де велике скупчення військових. Всі поводились дуже спокійно. Наступного ранку чоловік у телефонній розмові ще сказав, що вже за дві години вони можуть бути в місті. Але не були – хлопці пішли на виконання наказу. Після цього відпрацювання не стало двох наших льотчиків. Тому, коли я чую, що росіяни заблудилися, то знаю точно – це повна маячня. Там були підготовлені елітні підрозділи”, – пояснює військова.

Ольга каже, що чоловік телефонував їй після кожного вильоту, ніби не міг наговоритися, що любить.

“Він розумів, що кожен дзвінок може бути останнім. 24 лютого ввечері зателефонував і сказав: “Ти маєш гарно відпочити, бо в тебе завтра буде дуже важкий день”, – розповідає Ольга.

Але не зателефонував, натомість незнайома дівчина в Фейсбуці написала їй і прислала фото чоловікових документів. Те фото облетіло всю мережу.

“Вранці наступного дня не телефонувала йому, бо розуміла, що це війна, чекала дзвінка від нього. Але він так і не подзвонив. Коли набрала – телефон вже був вимкнений. Я сподівалась, що просто нема зв’язку. О 14 годині на фейсбук мені написала дівчина і запитала, чи мій чоловік – військовий Геннадій Матуляк. Прислала фото паспорта. Ми зідзвонились і вона сказала, що Геннадій загинув і його поховали. Тобто о 14 годині він вже був похований. Я не розуміла, чому все так сталось і чому пошуково-рятувальна група не шукала його. Але через те, що це був лише другий день війни, окупація, ніхто не знав, що робити. Як мені розповідали місцеві, голові сільради було байдуже і вона навіть не допомагала віднайти труну. В перший день вони просто поховали його під уламками літака. Згодом прислали відео і це навіть не виглядало як поховання, просто накрили. І коментарі на відео – “А тут ми пахаранілі салдатіка, прісипали зємєлькай”, – зі сльозами продовжує розповідь жінка.

Далі їй приснився сон, що вона хоронитиме його тричі – так і сталося.

Далі місцеві люди витесали саморобну труну та перепоховали Героя, вказавши лише прізвище людини, щоб окупанти не чіпали могили.

” Утретє чин поховання відбувся вже в Миколаєві, після деокупації Київщини, 16 квітня”, – каже Ольга.

Вона ще сподівалася, що сталася прикра помилка, але сумніви відпали, коли указом президента підполковнику Матуляку присвоїли звання Героя України– посмертно.

“Ті кілька днів сподівались, що місцеві помилились, що це – легенда, що хтось інший там похований, адже паспорт вцілів. Крім того, нам ніхто із частини не давав чіткої відповіді, чи він виходив на зв’язок, чи не виходив. Але, коли вже побачила звернення президента і прізвище свого чоловіка, де його нагороджують орденом, осягнули, що це – правда”, – додає військова.

Вона пригадує, що чоловік якось кричав уві сні, а потім довго не хотів розповідати той сон.

“Він прокидався і повторював “Повітряний бій!”. Не хотів розповідати, що снилось. Але якось таки зізнався – снилось, що він в повітряному бою згорів. Так і сталось. Кажуть товариші, що ще встиг виконати бойове завдання – знищив скупчення техніки поблизу Гостомеля. Встиг катапультуватись, але потім літак вибухнув вдруге”, – каже Оля.

Місцеві кажуть, що пілот відвів літак, який падав на село.

Вона не говорила рідним, що Геннадія немає, але вже після указу президента вирішила розповісти.

“Син дізнався з інстаграму, для нього це – надзвичайна трагедія. А Софійка сказала мені, що тато заблудився в лісі. Вона розуміє, що тато – янгол, що вона вже більше ніколи не зможе його обійняти”.

Софійка була на похованні батька і каже, що теж літатиме, як тато.

“У гараж я заходити не можу. Там купа хокейної форми, новий мотоцикл, який він наїздив всього 50 кілометрів. 4-річна донечка теж полюбила мотоцикли. Буду вчитись їздити тепер я і колись учитиму її. Навіть не знаю, чи хочу, але мушу – на знак пам’яті про чоловіка”, – каже вона.

Фото: колаж.

10/09/2022

You cannot copy content of this page