Нещодавно я зовсім випадково перетнулася зі своєю старою знайомою. Я була дуже рада її бачити, адже ми свого часу досить тісно спілкувались. більше того, я навіть подругою своєю її вважала, але чомусь, наші дороги свого часу розійшлись, хзоч я й шкодувала про це.
Знайома почала мене розпитувати, як склалося моє життя. А я й розповіла, як було. Мовляв зараз у декреті з другою дитиною. Старшому синові вже 5 років. Особливих подробиць не повідомляла, проте зауважила, що вона зовсім не такої відповіді від мене чекала.
Її щось почало напружувати, тому вона намагалася швидше закінчити розмову. Складалося враження, що вона вже не рада, що мене зустріла. Я дуже здивувалася, адже раніше вона була привітною та добродушною. А тут якось по-особливому розглядала мене та мій одяг. Ще й уїдливо заявила, що я взагалі не змінилася. Коли ж я запитала як її життя, моя знайома лиш крутонулась на п’ятах і кинувши, щось на кшталт “запізнююсь” побігла в інший бік.
Я б і забула про нашу зустріч, якби не той факт, що моє стабільне і спокійне життя враз полетіло шкереберть. У чоловіка на роботі негаразди почались, та вже такі. що я й не знаю. як викрутимось. Діти? Теж не все гладко, з поліклінік не вилазимо.
Уже не знаю. що й думати і як бути. розумію. що бувають різні періоди в житті. Але ж не такі? Аби все і зразу?
Може я даремно грішу, але все частіше згадую отой погляд знайомої. Може то все через ту зустріч? а якщо так, то що тепер робити?
05,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
