“Проходьте дорогі гості”, — Марина з Сергієм з посмішкою зустрічали друзів і родичів.
Сьогодні всі зібралися на новосілля. І господарям було, що показати. У будинку були нові меблі, красиві шпалери на стінах. А люстра в залі складалася з трьох ярусів блискучих камінців. Сервант весь напханий дорогим кришталевий посудом. І всюди стерильна чистота.
— Ух, ти ж, — ахнула від заздрості сусідка Світлана. — Такого я ще ні в кого не бачила.
— Проходьте до столу, — запросила Марина, приймаючи подарунки та намагаючись на ходу запам’ятати, хто і що подарував.
Стіл ломився від усіляких салатів, в центрі у великій тарілці запечена качка. А ще рулетики з маком та інша випічка.
Сергій приніс з холодильника запітнілий бутель з напоєм:
— От зараз ми міцнішого вип’єм.
— Що, справді п’ятизірковий? Де ж ти його дістав, — здивувався Іван, відомий у селі «сомельє».
Сергій розсміявся:
— Це ще кращий, власного виробництва.
***
Чоловіки розвеселилися, язики у них розв’язалися, почали розповідати анекдоти.
А їхні дружини відчайдушно, так ніби востаннє поглинали все, що було на столі.
— Їж, годі базікати, — шикнула Світлана на чоловіка:
— Ми стільки грошей на подарунок витратили. То хоч наїмося.
Тут раптом всі гості схаменулися:
— Щось давно господиню не видно, де ж вона?
Сергій збігав на кухню, визирнув надвір, ніде немає.
Світлана впустила виделку, потягнулася за нею і.. Під столом, під ногами гостей наша ідеальна господиня повзала і збирала крихти, що впали зі столу, драїла щіткою з порошком світлий лінолеум. У кімнаті запанувала тиша.
— Ну, гаразд, ми тоді підемо, — перший заговорив Іван. Слідом потягнулися всі інші.
Наступного дня вже все село гуділо, обговорюючи новосілля.
— Що, ось так прямо і сиділа під столом? — сміялась тітка Галя над розповіддю Світлани. У магазині було повно жінок і всім хотілося дізнатися подробиці.
— Дивуюся, як я їй на руку не наступила. Як побачила, то відразу відчула себе нечепурою, яка їй свинячить, а вона бідненька, прибирає за мною. У мене відразу зник апетит.
— Бідний Сергій, певно замучила його своїми порядками? — припустила тітка Зіна.
— Та хто його зна, нічого не говорить і не показує вигляду. Але думаю, що так.
Світлана зняла з прилавка свою сумку, напхану продуктами:
— Ну все я додому
Жінки кивнули у відповідь і як тільки за нею зачинилися двері, продовжили:
— Ну ти глянь на неї, обговорює Маринку, а їй самій не завадило б прибрати в будинку. І, як тільки її чоловік може жити у такому безладі.
І пліткарки з ентузіазмом почали обговорювати нову ґаздиню.
Фото ілюстративне (pexels).
