fbpx

— Юй, Марто, швидше до церкви! Тут такий цирк! Сашко Юльку за дружину не бере! Так священику і сказав: « – Не домовлялись ми про вінчання. Я мав лиш весілля відбути. За жінку її не братиму.»

— Юй, Марто, швидше до церкви! Тут такий цирк! Сашко Юльку за дружину не бере! Так священику і сказав: « – Не домовлялись ми про вінчання. Я мав лиш весілля відбути. За жінку її не братиму.»

Ото навколо церкви люду зібралось. Ще б пак, шкандаль який. Доньку найбагатшого ґазди в селі заміж брати не хочуть. Навіть священик розгубився почувши ті слова. А молодий ще масла в вогонь підлива:

— До РАЦСу вчора зводив її, бо дав батькам обіцянку дівку не соромити. А про вінчання мови не було. Не буду її тут за жінку брати. Її батько з моїм про щось домовились. Я обіцяв лиш РАЦС і весілля відсидіти. Вінчатись не буду і край.

Священик попросив людей з церкви вийти. Ой, що там зчинилось. Всередині так репетували, що сором і людям переказати. А вийшовши з церкви, сіли до авто і кожен до свого дому пороз’їжджались.

Не встигли люди, як слід ту подію обговорити, як коло церкви знов авто нареченої з’явилось. Молода вийшла щаслива, а за нею геть незнайомий нікому юнак.

Нічого не пояснюючи зайшли в середину, і почалось таїнство вінчання. Люди отетеріли. Ну і що ж це таке. Коли молоді вийшли замість звичних вітань їх зустріла тиша.

А через кілька хвилин заграли музики і всі попрямували до столу.

Треба сказати, що Юлька мала серед хлопців того села дуже вже специфічну славу. І хто був батьком її майбутньої дитині просто не знала. З усіх можливих претендентів обрала Сашка. Розумний, красивий, але з бідної родини. Батькові своєму Юля правду сказала одразу.

— Хочу заміж за Сашка, але він може й не погодитись. Можливо, й не його дитина. Домовся якось тату.

Ну тато й домовився. А Сашкові батьки якось одразу всі кредити і виплатили. І всім в цій історії добре було, окрім майбутнього молодого. Ледь його умовили просто роль жениха зіграти. А про церкву і вінчання не попередили. А дарма.

Нового нареченого знайшли серед гостей. Він був другом далекої родички, і приїхав побачити, як у селах весілля гуляють. Пропозицію сприйняв, як чергову авантюру і радо погодився.

Авантюра, то була чи доля, але вже десять років з Юлькою живуть душа в душу. На ювілей весілля ще раз повінчались. Уже по всім правилам. Юля схаменулась і про колишній вітряний характер нагадує лише русоволосе дівча, так схоже на матір, що рис батька годі й шукати.

Автор Анна К

Передрук заборонено

 

 

You cannot copy content of this page