Ця історія сталася десь півтора роки тому, коли я тільки вступив в університет і переїхав до Харкова. Я швидко знайшов друзів, і ми постійно збиралися разом, влаштовували вечірки у когось вдома. І ось, на одній з наших домашніх тусовок я побачив серед гостей дівчинку, Юлю. Вона точно була однією з найкрасивіших на курсі і, як це зазвичай буває з красивими дівчатами, ні на кого з наших хлопців уваги не звертала. Ми стояли з моїм другом Іллею, і він раптом сказав: «Так, а з нею я б не відмовився закрутити!»
Я запитав, за що ж йому заважає, а він насуплено відповів, що такі дівчатка зі звичайними хлопцями не зустрічаються. Мене це чомусь зачепило, і я бовкнув, не подумавши, що готовий з ним посперечатися, що ця Юля вже через кілька місяців сама за мною буде бігати. Ілля зі сміхом погодився, ставка була символічною – 5 гривень.
Отож, я познайомився з Юлею на тій же вечірці, але номер телефону у неї не брав. Ми постійно зустрічались на факультеті і навіть разом прогулювали пари. У нас знайшлося багато спільних інтересів: ми любили постпанк-музику, театр. Наше спілкування тривало місяці три. Юля виявилася такою простою і класною, що мені навіть соромно було думати про те, що ми з Іллею “побилися об заклад” щодо неї. Ніяких натяків на те, щоб почати зустрічатись я не робив.
Через деякій час мій обман розкрився: Юля заявила, що знає про суперечку. Їй розповів про все Ілля ще місяць тому, коли сам до неї почав залицятись. Але вона не хотіла припиняти спілкування зі мною, їй стало цікаво, на які ще хитрощі я піду, щоб виграти суперечку. Вона просто стежила за мною і сміялася, а потім зрозуміла, що так більше тривати не може. Сказала, що не хоче мене бачити і що не розуміє, як я міг оцінити її дешевше, ніж глазурований сирок. Я намагався якось порозумітися, але вона мене не слухала.
Не зустрічалися і не розмовляли ми приблизно місяці два. Потім я сильно занедужав і тиждень лежав вдома у ліжку. І ось я лежу і раптом чую, як тітка з коридору гукає мене: «Вова! До тебе гості». Мені тоді було зовсім погано, і коли я побачив Юлю, що заходить в мою кімнату, вирішив, що це сон! Але це і справді була вона. Така смішна, з апельсинами і ще якимись смаколиками. Юля мене пробачила, і я зміг їй нарешті, розповісти, що весь цей час спілкувався з нею зовсім не через наш з Іллею спір. Вона це, звичайно, і без мене зрозуміла, але хотіла мене провчити. Загалом, зараз ми разом, і я дуже щасливий.
Фото ілюстративне.
