А Юрка справді варто було зцілити, адже жінка пила з нього життєві соки і не планувала злізати з його шиї й тепер, коли він і дітей вивчив і одружив, купив кожному по квартирі і вже треба міру знати.
Ми познайомилися на заробітках і я була вражена тим, який цей чудовий чоловік має сумний погляд. Ми розговорилися і все, я зрозуміла, що це моя людина.
– Моя історія банальна, – казав мені Юрко, – все життя по заробітках, а жінка вдома. Все працював лише для них, кожну копійку беріг, думав, що діти підростуть і стане мені легше, бо жінка піде на роботу. Але ж де. Вона сказала, що й так коло родини працює і якщо мені таке не подобається, то вона мене не тримає.
– То й ти її не тримай, – кажу я йому, – це твоє майно, твоя квартира і ти ще й досі її утримуєш, а вона доросла повносправна жінка, деякі в п’ятдесят тільки жити починають. Ти вже їй нічого не винен, діти дорослі і мають своє життя, а тобі треба просто навчитися заново жити.
І ми так і зажили! Кожного дня як не біля моря гуляємо, то їздимо на виноградники, то в ресторані, то танцюємо… нарешті біля мене чоловік про якого я мріяла все життя!
Юрко розповів дружині, що йде від неї і вона це сприйняла дуже нормально.
– А ти сказав їй, що не будеш давати ні копійки?, – спитала я.
– Аякже!, – відказав він, – і я нарешті буду мати купу грошей і часу!
Наш роман продовжувався і я знала, що він от-от скаже мені, щоб ми жили разом. Я згодна на таке, бо мені тридцять вісім років і я й так вже надто довго чекала на свою людину в цьому житті.
Юрко дуже гарно освідчився, це було на пляжі під велетенським місяцем і приємною музикою. Все як я мріяла.
– Дякую, що ти втілюєш мої мрії, – сказала я йому, – Ти найкраще, що зі мною трапилося…
Попереду нас чекало лише щасливе і довге життя.
– Юрку, давай ми візьмемо тут якесь житло в кредит купимо, бо нам в Україні і й так нема чого робити. А тут наша дитина буде мати всі шанси вирости справжнім європейцем.
– Дитина, – перепитав Юрко.
– Так, дитина, я маю зробити це зараз, щоб встигнути до сорока стати мамою. Я взагалі-то мріяла про двох дітей. що скажеш? Хлопчика і дівчинку?
– Ну… у мене вже є дорослі діти.
– Ну от, а я хочу мати своїх, наших дітей. Що скажеш?
Юрко чомусь задумався.
На наступний день він забрав свої речі з квартири, коли я була на роботі і заблокував мене в усіх мережах.
Телефон від мене не бере. Я не розумію, що сталося, адже людина мене любить, я дала йому стимул в житті, я дала йому крила, а він так зі мною вчинив?
Через якийсь час вияснилося, що він вернувся в Україну і його дружина виставила фото, де вони разом… Я написала їй, що він її не кохає давно, що вона йому не потрібна, але та жінка мене заблокувала.
Я певна, що у нас з Юрком було справжнє кохання і не розумію, чому він від мене втік до дружини, адже я молода і гарна, набагато розумніша, добріша і чуйніша. Думаю, що він просто злякався змін, зробив крок уперед і десять назад, бо я – то мрія і політ, а його жінка, то – борщ і застій!
На здійснення мрії треба працювати. а з жінкою й пальцем поворухнути не треба – вона все сприймає за щастя. Хіба не так?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
