З Кариною ми були подружками-нерозлийвода. Дружили з дитячого садка, навчалися в одному класі, вступили в один виш. Карина стала працювати в приватній фірмі свого тата. Я також працювала в нашому рідному місті, в Сумах. Ми й надалі разом подорожували, відпочивали на морі, ходили в гори і просто гуляли в міських парках, знайомилися з хлопцями. А ще були поряд і в радості, й горі.
Коли не стало в Карини мами, я навіть ночувала в подруги вдома, поки вона не відійшла від такої непоправної втрати. Карина розділяла мою радість, коли я збиралася заміж, була моєю дружкою на весіллі.
Тож і вона про мене, і я про неї знали все-все. Принаймні, донедавна я так вважала, але як же гірко я в ній помилилась і розчарувалася.
На весіллі я познайомила Карину з моїм двоюрідним братом Олексієм. Він зразу ж в неї й закохався. Але я знала, що вона мріє про Сергія, хлопця, що працює на татовій фірмі, і сказала про це кузену. Та він надіявся відбити Карину. Як на мене, Олексій був і вродливіший, і серйозніший, і успішніший. За освітою він – архітектор, – працює в приватній фірмі. А Сергій, здавалося, про родину й не мріяв, жив в орендованій квартирі, їздив із другом відпочивати, на Карину мало звертав уваги. А вона не полишала думки з ним таки бути, і свого добилася.
Сергій не освідчувався, не кликав заміж, все більше віддалявся від Карини. Я радила їй його забути, і вона перестала мені скаржитися, а переключилася на Олексія. Брат жалів і заспокоював Карину, щось там радив, як здобути прихильність Сергія, словом, став психологом для неї та найближчим другом.
Телефонує мені якось Карина й хлипає в слухавку, що вона при надії. Мерщій мчу до неї підтримати, бачу дві смужки. Вона мені говорить, що дитина їй не потрібна, бо Сергій до неї байдужий. Я ж умовляю одуматися, признатися татові, хай поговорить із батьком її дитини по-чоловічому. Подруга просить нікому нічого не казати. Я обіцяю, бо знаю, що шила в мішку не втаїш.
На обстеження я також возила подругу і просила її сказати про все татові й Сергію. Вона обіцяла, що наважиться й повідомить їх, коли на руках буде знімок.
Черговий дзвінок від подружки мене втішив.
– Ксеню, через три тижні в мене весілля. Так все якось розв’язалося саме собою. До тата приїздили його друзі. Він захотів показати їм альбом донечки, а звідти випадає тест і знімок. Ну я й змушена була признатися. Але ти не повіриш, як зрадів мій тато, що стане дідусем. Він поговорив із Сергієм. А на радощах, що виходжу заміж, подарував мені машину і пообіцяв квартиру в центрі, коли подарую йому внука чи внучку.
А через тиждень дізнаюся від Олексія, що телефонує мені з іншого міста, де перебуває у відрядженні: Карина каталася на своєму автомобілі, стала почуватися не зовсім добре й вирішила заїхати в медзаклад, поїдь, дізнайся, як вона.
Спішу мерщій до неї і дізнаюся невтішну новину, та заспокоюю, що будуть ще в неї діти. І знову подруга просить мене нікому нічого не говорити: ні її батькові, ні тим більше нареченому, мовляв, вона сама пізніше розкаже татові і Сергію, що з нею трапилося і чому.
І цього разу ситуація в Карини сама собою розв’язалася, але не на її користь. Тільки-но я від’їхала, як до Карини навідався найближчий її друг Олексій. Тоді я ще не знала, настільки він був їй близький. І треба ж було статися такому: Сергіїв знайомий подзвонив йому, що бачив в медзакладі його наречену. Хлопець приїхав у той момент, коли в палаті ще був Олексій. Сергій розвернувся й попрямував до лікаря дізнатися, що з нареченою. У того була заготовлена для всіх однакова відповідь, яку щедро оплатила Карина.
У Сергія вже були два козирі, щоб не одружуватися з дівчиною, яку не любив: їх уже нічого не пов’язувало, плюс ревнощі, що застав у палаті суперника. Він узяв на роботі відпуск, нібито для підготовки до весілля, а сам поїхав в Одесу, де друг знайшов йому роботу. На дзвінки Карини не відповідав, а її батько витрачав і витрачав гроші на майбутнє весілля. За кілька днів до дати весілля Сергій все ж відповів на дзвінок і сказав, що не збирається з нею одружуватися, ні в яку дружбу між нею та Олексієм він вірити не хоче.
Карині б варто зупинитися на цьому. Але ж ні, вона подала на Сергія до суду, щоб повернув кошти за зіпсоване весілля, а мене запросила за свідка. Після мене свідчив Олексій, який сам виявив ініціативу виправдати Сергія. Напевне, не тільки я була приголомшена його словами. Він, справді, був другом Карини до пори, до часу, поки та дружба не переросла в щось більше. Дізнавшись, що носить під серцем його дитину, Карина її не хотіла, все говорила, що заміж вийде тільки за Сергія. Але, що має намір зробити процедуру, нікому не признавалася. Обманювала навіть Олексія, що сталося це без втручання спеціаліста. Однак він непомітно взяв з тумбочки її медичну картку, де чорним по білому було сказано, що це була процедура.
Я задумалася над тим, як егоїзм однієї людини може зламати долю кількох людей, принести рідним і друзям прикрощі й розчарування.