З Макаром моя донька познайомилася випадково, він допоміг донести до таксі покупки. Сучасний, впевнений у собі, явно проводить вечори у спортзалі, він привернув увагу доньки, вмінням триматися і бути галантним.

Три місяці вони зустрічалися, а потім заговорили про весілля. Перед одруженням виникла матеріальна проблемка. Макар не мав коштів на організацію свята, його батьки теж. Звісно, я мала заощадження, однак всю суму сама потягнути не могла.

І тут майбутня моя сваха запропонувала взяти кредит, у розрахунку на ті гроші, які молодим подарують на весіллі. Максимальна сума, яку можна було отримати, ніяк не могла покрити витрати на все.

Тоді я й пішла на поклон до матері своєї. Їй вісімдесят два і вона вже багато років складала гроші на чорний день. Я знала, яка там приблизно сума, тож розуміла, що виставить і на весілля і на ту подую, на яку, власне, мама гроші і складала.

Весілля відсвяткували як годиться – з великою кількістю гостей, відповідно, з купою подарованих конвертів. Їхній вміст порадував. А коли порахували зрозуміли, що вистачить і на виплату кредиту, і на весільну подорож молодим, і на те, аби гроші повернути мамі моїй.

Ще три дні після весілля я тактовно не нагадувала молодим не тільки про гроші, але й про своє існування. А вже коли наважилась, то пішла до них на гостину.

Завітавши до них, я розминулась на порозі зі своєю свахою, Та навіть не привітавшись прошмигнула повз низько зігнувши голову. Видно, що вона поспішала. Я спочатку не зрозуміла, що за поспіх, але за півгодини все зрозуміла.

Я розпитувала у молодих про те і се. Сміялись згадуючи моменти із весілля і вже як мова про те зайшла, то я запиала, чи з усім вони розрахувались.

— Так, кредит закрили, забронювали будинок у Яремче, і мамі гроші віддали. Нам якраз на подорож і на витрати залишилось.

Я насторожилась! Якій мамі? Сваха ні копійки на весілля не дала. Все плакалась і голосила: “Немає, ой немає. Навіть ні в кого позичити.”

Виявилось, що сваха без краплі сорому прийшла до молодих і випросила у них 20 тисяч на те, щоб оновити ванну і вбиральню у своїй квартирі.

— А повернути гроші моїй мамі? – запитую і відчуваю, що починаю закипати.

— Ну, поки не вийде, – каже зять спокійно, – Ми лиш на витрати на подорож залишили. Нічого відпрацюємо і віддамо.

— Можливо, я щось не так розумію? – кажу зятю. – Але ти віддав гроші, які винен старій жінці своїй мамі, бо вона не взмозу сама заробити разом із батьком на ремонт у вбиральні? Серйозно? Звони матері і кажи, хай вертає гроші. Зрештою. вони не ваші навіть, моя мама вам на весілля дала з умовою, що повернете одразу ж.

І знаєте чим усе скінчилось? Моя рідна донька стала на бік свого чоловіка. Сказала, що вони так вирішили разом і що свекруха мала нагалну потребу, а вони тепер сім’я і вона не могла не погодитись, що мамі треба допомогти.

Більше того, мене ж тоді піти попросили, бо я ніби як, поводилась не так, як було потрібно і образила своїми словами і зятя свого і сваху. Тепер лиш донька і та вітається не охоче. Бачте, я така-сіка і не вихована. Не увійшла в положення, не зрозуміла.

От тепер як мені літній мамі пояснити, чого гроші повернути поки не можу? Прямо відчуваю. що то все вже на мої плечі лягло і я сама буду розраховуватись.

Ну от як бути? Як з ними говорити. А головне, якими словами дитині пояснити. що так не робиться?

Головна картинка ілюстративна.