Вам пишуть жінки, а ось історій чоловіків щось не читав. Вирішив порушити традицію та розповісти, що у чоловіків теж життєві історії не всі з хепі ендом. Хоча моя близька до хорошої розв’язки, але не загадуватиму наперед.
Мене звати Іван, учитель математики, 54 роки. Був одружений 29 років, 2 місяці та 3 дні. Виростив двох синів. Ось уже рік, як у розлучений і не краплі не шкодую, хоча одружився через велике кохання з прекрасною випускницею математичного факультету.
Були разом і в горі, і в радості нічого не можу сказати. Але ці роки мені відводили ролі лише другого плану. Подай, принеси, чому цю ковбасу купив, я тобі іншу у списку вказала, забери чоботи з майстерні, сходи на збори до школи. І знаєте, я все це робив із величезним задоволенням, бо любив дружину, дітей. Я взагалі сім’янин за натурою і Діва за знаком зодіаку – вибираємо супутницю раз і назавжди.
Але з роками щоразу частіше помічав, що перетворююся чи то на Попелюшку, вибачте, чи то на підкаблучника. Нескінченні причіпки від дружини, вічно вона чимось незадоволена. Доходило до смішного – пульт упустив, бубоніння на весь вечір. Я вже мовчу, що дружина була незадоволена мною як здобувачем і не лише. Але ці нюанси вдаватися не буду, особисте.
Як із такою прожив стільки років і не пішов раніше? Резонне питання. Річ у тім, що не одразу вона бурчала через будь-яку дрібницю, все відбувалося поступово, з віком. Але знаки були, тут я справді недодивився.
І найголовніший знак – її мати, моя теща. Від неї чоловік, щоправда, не пішов, вони досі разом. Але одного разу з ним під чарчину побалакали, він мені все розповів про свою дружиноньку. Тоді я не звернув уваги, молодий був. А зараз згадую – точнісінько як у нас з моєю дружиною. Все повторюється, на жаль. Жінки багато від своїх матерів беруть.
Розповім трохи про дружину. Вона в мене вродлива, за собою стежила завжди. Хазяйка чудова – тут теж без претензій. Але завжди вважала себе некоронованою королевою. Весь час їй здавалося, що життя її обділяє, люди не цінують.
Хоча дослужилася до головного бухгалтера у великій фірмі, десятки людей у підпорядкуванні. Але мало було. Вона і мене підкорила.
Спершу спокійно до цього ставився. Мене виховали у повній і дуже дружній родині, де ніхто ніколи не виказував своєї переваги і був готовий для рідної людини на все. Але це було взаємно. А тут виходить, я весь час другий. А коли діти з’явилися, то став уже четвертим.
Останньою краплею стало те, що молодший син сказав мені дещо неприйнятне, коли попросив його винести сміття. Я оплачую його навчання, годую, співаю, він живе у квартирі, на яку я горбатився 10 років, а він має совість так зі мною говорити.
Наступного дня зібрав речі та поїхав до мами з татом. Вони в мене старенькі, але бадьорі, триматися один за одного. І так мені добре, комфортно стало, що навіть злякався.
Дружина зателефонувала тільки за два дні і тоном сніжної королеви заявила – не повернешся сьогодні, розлучуся.
Так я став вільним та щасливим. Вже рік зустрічаюся із прекрасною пані на ім’я Оксана. Їй 50 років, вона, як і я, розлучена. Яка ж різниця у світосприйнятті у моєї нинішньої жінки та колишньої дружини. Оксанка мене розуміє і дуже опікується. Ми все робимо разом – ходимо до магазину, миємо машину, вигулюємо її собаку. Яке це щастя мати не просто дружину, а сподвижницю.
Не знаю, чи ми оформлятимемо стосунки. Я б уже й не проти, але Оксана каже, постривай, давай ще поживемо, щоб напевно, а то не хочеться потім лікті кусати. Я згоден.
Всім щастя та удачі в особистому житті.
Фото ілюстративне.