Маму мого чоловіка звуть Ольга Петрівна. Я відразу чомусь вирішила, що вона непроста людина, і я мала рацію, вона виявилася дуже цікавою пані.
Із самого початку вона намагалася повернути собі увагу свого сина. Я покірно змирилася зі званням “розлучниці”, але далі все пішло зовсім за несподіваним сценарієм. Вона продовжує змагатись за увагу свого сина зі своїм рідним онуком! Це зовсім нездорове відношення.
Після знайомства наших мам, моя сказала мені тихенько, що свекруха спокою нам не дасть. Тільки якщо ми поїдемо жити в інший кінець світу без зв’язку. І як же вона мала рацію. Свекруха витрачала всі свої сили на те, щоб син приділяв їй максимум своєї уваги.
Ускладнювало ситуацію ще те, що чоловік мав квартиру, що дісталася у спадок від бабусі. І ця квартира, де ми й жили, була лише за десять хвилин від квартири його мами. Тож відвідувала нас Ольга Петрівна дуже часто.
Вона могла приходити і рано вранці по суботах, заради того, щоб порадувати синочка свіжоспеченими пиріжками. Для неї було цілком звичайним прийти майже опівночі, тому що їй сумно і в душі защеміло. Могла сидіти на лавці зустрічати нас із роботи. Все це я довго терпіла як могла. Потім я не витримала і попросила чоловіка, щоб він обмежив візити своєї мами.
Розмова відбулася. Зрозуміла я це, коли наступного дня пролунав дзвінок від свекрухи, яка в сльозах говорила мені, що я не маю совісті, раз я хочу забрати у мами сина. Потім свекруха вирішила зайти з іншою тактикою, тепер вона кликала сина до себе. То здоров’я підводить, то самотність навалилась, то пиріжків наготує (з уявою у неї все прекпрасно).
Чоловік не міг мамі відмовляти. Тому він з почуттям провини йшов до неї, але обіцяв швидше повернутись. Проводив він там завжди щонайменше годину. Моя мама сказала, що тут два варіанти: розлучення чи терпіти. Я вибрала другий варіант. Я почала заплющувати очі на всі дії його мами.
Потім я перемкнулась на свій прекрасний стан: ми очікували поповнення в родині. Чоловік був щасливий, постійно літав довкола мене, що робило його маму дуже нещасною та сумною. Моя мама сказала, що свекруха перестане так поводитися після появи онука, але мене діймали великі сумніви. І я мала рацію.
Чоловік ледве встиг на виписку до сина, тому що його мамі дуже різко зле стало. Чоловік викликав бригаду швидкої, і коли ті сказали, що нічого власне не сталося, він відразу ж помчав на виписку.
Онук свекрухи зовсім не потрібен. Коли були оглядини, вона всю свою увагу присвячувала синові і ділилася, як важко їй зовсім без допомоги. У цьому її не підтримала навіть її рідна сестра. Вона навіть зробила їй зауваження, що та зовсім не зрозуміла, навіщо тут усі зібралися.
Таке й було у нас життя, якщо у нас намічалось свято, то свекрусі дуже недобре ставало і всі повинні були танцювати довкола з бубнами. З мого боку вже не було ніяких емоцій, тільки здивування, наскільки може бути вперта людина. Це ж яка має бути фантазія, щоб знайти стільки вагомих причин покликати сина із сім’ї?
Цього року роботи у чоловіка значно побільшало, бо на моїй роботі я потрапила під скорочення. Півроку я шукала роботу, але розуміючи, що маю маленьку дитину, роботодавці тільки годували обіцянками передзвонити.
Робочий день у чоловіка починався рано і закінчувався пізно. На дитину часу не було, він бачив тільки, як той спить. Тому він намагався заповнити спілкування з дитиною у вихідні. Але свекруха була незадоволена, вона хотіла, щоби син ходив до неї. Був момент, що моє терпіння не витримало, і я сама по телефону сказала свекрусі, що зараз зовсім немає часу чоловікові проводити свої вихідні в неї, що вихідні – це єдина можливість батькові побути з сином. Сказала, що її він відвідає згодом.
І ось що відповіла свекруха:
— Для сина в нього є все життя, та й це може бути не остання його дитина, а мама в нього одна.
Скільки я все це ще витримаю – не знаю. Скажете ходіть до неї всі разом, телефонуйте, говоріть з нею? Пробували. Але ось у чім штука: чим більше ми уваги їй приділяємо, тим більше вона усім на світі незадоволена. А нами в першу чергу.
От чесно? поясніть мені люди, як бути в таких ситуаціях. Їй всього сорок п’ять. Вона молода і приваблива жінка, живи ж своїм життям. Скажете мені трохи почекати, вгамується. Так за п’ять років не вгамувалась, скільки ще це все триватиме?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
