Аня і я були у шлюбі 8 років. Ми маємо ще й сина. Вона повідомила мені, що я стану татком ще до шлюбу. У принципі тому й по-швидкому одружилися, хоча ми й так планували створити сім’ю. Син прискорив цей процес.
Через вісім років шлюбу ми стали мріяти про те, щоб мати ще одну дитину. Але як ми не намагалися, лелека літав повз. Вихід був лише один – піти на обстеження. Звернулися ми до спеціалістів. От тут і почалось найцікавіше. Виявилось, що дружина моя здорова, а от я дітей мати не міг зовсім.
Чудово, але мене хвилювало питання, як тоді у мене з’явився син. Спеціалісти мені відповіли, що я не можу і не міг ніколи стати батьком. Це факт і інакше бути не може.
Дружина запевняла, що син мій рідний, намагалась мене повернути, просила зробити тест але я не погодився. Для мене з цією жінкою все було зрозуміло і наші відносини я вважав скінченими. Аліменти не виплачував принципово.
Минуло вісім років, я досі живу один, увесь у роботі і на інше часу собі просто не залишаю. Якось, гортаючи стрічку побачив фото дружини. Поруч з нею стояв хлопець – моя копія. Вони були на весіллі у нашого спільного друга от фото в мою стрічку і потрапило.
Не можу вам сказати, що саме тоді відчув. Сором, жаль, обурення, все це змішалось в кашу. Я одразу ж купив букет квітів і планшет для сина і помчав до них.
Тільки тоді я усвідомив наскільки був самотній усі ці роки. Кар’єра? Та не була вона мені потрібна, як і досягнення. Я сумував за дружиною, за сином. Тоді я дозволив собі у цьому зізнатись.
Прилетів до знайомих дверей, подзвонив. Одразу ж став на коліна, бо інакше просто не міг.
Двері відчинив незнайомець. Він виявився чоловіком моєї дружини. Мій син називав його татом. Для мене там місця не було. Моє “прости” нікому не було важливим і потрібним.
Пізніше, я зміг зустрітись з сином. Йому шістнадцять і ми одного зросту. Поговорили. Вірніше, я говорив, а він дивився кудись у бік.
— У мене є батько! – сказав холодно, – Іншого не треба. Я пам’ятаю, як ти йшов. Пам’ятаю. що говорив. А ти пам’ятаєш, як я просив тебе залишитись? Скільки разів ти про мене згадав за ці роки? А планшет віднеси тому, кому повірив багато років тому.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
Популярні статті
- Мій чоловік любив гроші моєї родини, на які дуже надіявся, не відаючи, що мій тато буде настільки категоричним.
- Я не кохав своєї дружини, коли одружувався з нею. Звичайно, мені хотілося в свої сорок років мати біля себе жінку, яку я буду обожнювати, любити та піклуватися про неї. Але такої не було, не зустрічалося на моєму шляху
- Нещодавно я застала свого сина на вулиці в обіймах якоїсь панянки, він подарував їй букет квітів, а ще ніжно ніжно тулив до себе. Я одразу зрозуміла, що то не просто знайома. Син не бачив мене, але ж тепер я все знаю
- Коли я зрозуміла нарешті що саме мені намагаються донести, то просто застрибала від щастя по кімнаті. Квартира. Власна квартира у столиці, двокімнатна.. Люди добрі, хіба ж таке буває. щоб от так ні з того ні з сього. Знала б я чим для моєї сім’ї скінчиться усе, ніколи б не погодилась успадкувати її
- Приїхала я вчергове до доньки на гостину, заходжу в дім, і від здивування слова мовити не можу. Донька посміхається, запитує. чи подобається мені обновка, розповідає де шукали, скільки зусиль коштувало, аби доставити і змонтувати, а у мене у скронях прямо дзвони гудуть. думала одразу з порогу розвернутись і їхати додому, але того разу змовчала все ж