Аня і я були у шлюбі 8 років. Ми маємо ще й сина. Вона повідомила мені, що я стану татком ще до шлюбу. У принципі тому й по-швидкому одружилися, хоча ми й так планували створити сім’ю. Син прискорив цей процес.
Через вісім років шлюбу ми стали мріяти про те, щоб мати ще одну дитину. Але як ми не намагалися, лелека літав повз. Вихід був лише один – піти на обстеження. Звернулися ми до спеціалістів. От тут і почалось найцікавіше. Виявилось, що дружина моя здорова, а от я дітей мати не міг зовсім.
Чудово, але мене хвилювало питання, як тоді у мене з’явився син. Спеціалісти мені відповіли, що я не можу і не міг ніколи стати батьком. Це факт і інакше бути не може.
Дружина запевняла, що син мій рідний, намагалась мене повернути, просила зробити тест але я не погодився. Для мене з цією жінкою все було зрозуміло і наші відносини я вважав скінченими. Аліменти не виплачував принципово.
Минуло вісім років, я досі живу один, увесь у роботі і на інше часу собі просто не залишаю. Якось, гортаючи стрічку побачив фото дружини. Поруч з нею стояв хлопець – моя копія. Вони були на весіллі у нашого спільного друга от фото в мою стрічку і потрапило.
Не можу вам сказати, що саме тоді відчув. Сором, жаль, обурення, все це змішалось в кашу. Я одразу ж купив букет квітів і планшет для сина і помчав до них.
Тільки тоді я усвідомив наскільки був самотній усі ці роки. Кар’єра? Та не була вона мені потрібна, як і досягнення. Я сумував за дружиною, за сином. Тоді я дозволив собі у цьому зізнатись.
Прилетів до знайомих дверей, подзвонив. Одразу ж став на коліна, бо інакше просто не міг.
Двері відчинив незнайомець. Він виявився чоловіком моєї дружини. Мій син називав його татом. Для мене там місця не було. Моє “прости” нікому не було важливим і потрібним.
Пізніше, я зміг зустрітись з сином. Йому шістнадцять і ми одного зросту. Поговорили. Вірніше, я говорив, а він дивився кудись у бік.
— У мене є батько! – сказав холодно, – Іншого не треба. Я пам’ятаю, як ти йшов. Пам’ятаю. що говорив. А ти пам’ятаєш, як я просив тебе залишитись? Скільки разів ти про мене згадав за ці роки? А планшет віднеси тому, кому повірив багато років тому.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
