Вітаю, мене звати Андрій, і я хочу розповісти вам свою історію про розлучення. Все почалося з того, що з відомих причин люди з маленьких містечок рвуться у великі міста за кращим життям. Ось і я не був винятком. Побачив свою майбутню дружину в трамваї. Потім, спустившись у метро, здивувався, що вона теж спустилася разом зі мною. Там і познайомились.
До весілля зустрічалися близько 8 місяців, якщо мені пам’ять не зраджує. Коли відгуляли весілля(2005, мені було 22, а їй – 24.
Дивно, але до весілля все було красиво і не було ніяких бід, що я не маю за душею ні гроша. Хоча і після весілля деякий час було так само.
Працюючи в приватній конторі по 12 годин, я приносив додому десь відсотків 70 від її заробітку. А бувало й менше. Іноді зупинялося виробництво. Потім за допомогою старого знайомства її батька влаштувався у іншу державну відому контору, де досі й працюю.
Перший рік оплата була маленька. Тут усе почалося. Вічні проблеми з грошима та їх відсутністю. Мене моя дружина любила лише тоді, коли в сім’ї були гроші. Добре хоч, що ще не виганяла з дому, коли грошей не було. До речі, жили, хоч як це не сумно, у батьків дружини. Звичайна панелька, трикімнатна. Але це не головне. Головне те, що при кожній сварці вона все намагалася вколоти тим, що ні за які скарби світу мене не пропише. Для чого вона мені це говорила, досі не збагну. Мені ця прописка (яка, як вважають багато жителів столиці, нібито відчиняє якісь потаємні двері в паралельний світ) і задарма була не потрібна.
Згодом почав приносити в дім таку ж зарплатню, як і моя дружина, але сварки не припинялися. З якихось невідомих мені причин вона купила шубу. Як вона мені потім божилася, то були не мої гроші, а гроші батьків. Гаразд, нехай батьків.
Потім вмовила мене відправити її на море. Тому що їй потрібно було відпочити, тому що вона дуже стомилася, проживши зі мною понад півроку. Я дав слабинку та виділив гроші з бюджету на її відпочинок. Не знаю, чим я керувався, роблячи це, але що зроблено, те зроблено, і вона поїхала на південь. Я залишився сам і зробив косметичний ремонт у нашій кімнаті. Після приїзду додому вона поводилася дуже класно перший тиждень, а потім стара пісня про головне. Я ніхто, і звуть мене ніяк.
Я людина, яка дбає про себе. Тому я не п’ю і не палю. Але тоді я пішов від неї до свого старого друга дитинства. Слава богу, у мене він залишився після того, як я одружився. Тому що вона не сприймала моїх друзів як людей, як особистостей і попросила мене порвати з ними всі зв’язки. Як згадую, то аж моторошно. Я пожив у друга три дні, відпочив від її вічних скарг, і тут вона нарешті згадала про мене. Де я та чим займаюся? Сказала, що чекає на мене і сумує. Як виявилося, у мене просто була зарплатня наступного дня. Ось такі от справи.
Минув час, і вона загорілася покупкою квартири у нашому ж районі. Шукала зі своєю матір’ю підходящі варіанти близько місяця.
І знайшлася квартира лише за кілька зупинок від дому мами. Бракувало 5000 зелених, дружина вмовила мене взяти позику. Взяв, але одразу їй не віддав, бо відчував, що вона мене може кинути (як потім виявилось, інтуїція мене не підвела). Вона одразу стала шовковою, крутилася навколо мене і дуже мене любила. Так як грошей не вистачало і угода купівлі-продажу могла не відбутися, мої гроші, тобто гроші банку, були дуже доречними. Виявилося, що «любила» вона мене тільки до того часу, поки мій “внесок” опинився в неї в руках. Потім знову стара пісня. З того моменту в мене з’явилися думки про розлучення.
Купили квартиру. Оформили на батька, оскільки він вклався в квартиру найбільше. Зробили там косметичний ремонт з думками, що ми там житимемо довго і щасливо. Але думкам так і не судилося втілитись у реальність. Не знаю… чи навіть не пам’ятаю, в який момент це сталося, бо я втратив рахунок нашим непорозумінням, — я пішов від неї. Я здався. Не зміг більше терпіти все те, що відбувалося в сім’ї. І те, що вона не захотіла діток зі мною, всіляко уникаючи розмов про це. І знову мій друг дитинства врятував мене і дав притулок на чотири місяці, після яких я прийшов забирати свої речі разом з ним. Мій друг стояв у коридорі, коли ми ставили крапки над «i», і був приголомшений побаченим, а саме речами, що вилітали з квартири. Натякнувши на повернення грошей, отримав відповідь: «Це плата мені за життя з тобою».
Проконсультувавшись із юристами, зрозумів, що гроші не повернути. Махнув рукою і…
Я подав заяву до суду, і за три місяці нас розлучили.
Але зараз, живучи зі своєю другою дружиною, я не шкодую ні про що. Бо вона моя шия, на якій я голова. До того ж у мене є найкращий подарунок у житті — це донечка Мирослава, яка ніколи не дає нудьгувати!
Можливі неточності, оскільки минуло дуже багато часу. Але історія буде неповною, якщо немає думки іншої сторони, мені б дуже хотілося почути варіант причини розлучення моєї першої дружини. Думаю, якщо вона прочитає, зможе його озвучити. Дякую за увагу, і не судіть суворо.
