Одна з наших колег вийшла на роботу після відпустки. Жінка вже літня, тому має не нормований графік. Вона може перед обідом піти, а з’явитися лише вранці наступного дня.
Їй це прощається, може за вік, а може просто тому, що зарплата не така велика, і молодий фахівець на цю посаду не пішов би.
З її розповідей відомо, що вона є бабусею трьох онуків, яких вона бачить раз у рік. Не люблять вони до неї приїжджати, а винною цьому – невістка.
Невістка дітей народила, а її син тепер із-за цього їй менше грошей переводить. А повинен – всі!
Далі починає пояснювати:
– Я ж в нього всі свої сили двадцять років вкладала. Оплачувала всі його секції, гуртки, поки він маленький був. Допомогла йому з вибором інституту, завдяки мені він влаштувався в житті! Тепер він повинен мені все відшкодувати: оплатити відпочинок, поїздки, покупки. Я гідна того, щоб носити дороге взуття, якісну одежу, їздити по курортам!
А взуття зараз дійсно дороге, і не кожному під силу придбати хороші шкіряні черевики, адже вони коштують більше ніж пенсія.
– Тепер він що, повинен повернути вам борг грошима? – запитала я.
– Звісно! Я на нього все життя витратила, одна, без батька, ростила. – не забарилася вона з відповіддю.
– А хто буде вкладатися в ваших онуків? У них ж ні пенсії, ні роботи, вони ще не здатні себе забезпечувати.
– Невістка. Вона працює, нехай і забезпечує своїх дітей.
– А що, якщо її батьки думають так само, як і ви? Що вона тоді повинна робити? Теж в них вкладати? І що тоді з дітьми буде, якщо їхні батьки припинять про них піклуватися, віддаючи борг своїм батькам? – почала пояснювати їй.
– Ну, все одно, повинні!
Ну що тут скажеш, просто немає слів.
Я згодна з тим, що діти повинні допомагати і підтримувати батьків. Але в першу чергу вони мають піклуватися про своїх дітей.
На наших робочих відносинах ця розмова ніяк не позначилася, бо кожен залишився при своїй думці і своїх висновках.
Але мені стало шкода нашої співробітниці.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
